За ниткою Аріадни від віршів до мемуарів

23 ноября 2012, 11:04
0
266

Рецензія на книгу віршів і мемуарів Бориса Маріана "Нитка моєї Аріадни"

Хтось цікавиться прозою, когось надихає поезія. Комусь важливіше читати про значущі історичні події, а хтось, щоб на деякий час забути про буденність, пірнає у хвилі вишуканої інтимної лірики. Невибагливий читач обирає для себе один напрямок. Але ті, хто більш втаємничені, знають, що існує книга, яка поєднує в собі усі чотири аспекти. Це – книга віршів і мемуарів «Нитка моєї Аріадни» Бориса Маріана.

Будь-яка книга повинна надихати. Та де шукати натхнення тим, кому цікаві різні теми, погляди, хто хоче розвиватися всебічно? Гадаю, вихід є. Адже «Нитка моєї Аріадни» - унікальна книга, особливість якої – в гармонійному сплетінні прози і поезії, громадянської та любовної лірики, історичних фактів та авторських думок. А отже, кожен зможе відшукати в ній те, що до вподоби саме йому, що проникне в найглибший закуток душі і залишиться там назавжди.

Борис Тихонович Маріан – людина з нелегкою долею. За часів Радянського Союзу він пройшов крізь вогонь репресій, в’язницю, табори. Заарештований був іще студентом, так і не закінчивши навчання на факультеті журналістики, але не зневірився і, реабілітувавшись, знайшов себе в літературі, вивчившись на літератора. Творчість Бориса Тихонова не одноманітна: на його рахунку вже і збірки поезій, і декілька книг документальної прози, і навіть книжки для дітей. А його останню роботу «Нитка моєї Аріадни» Кирило Ковальджи, автор вступного слова, назвав «Сьомою веселкою Бориса Маріана», що свідчить про особливість цієї книги на тлі усієї творчості автора.

Отже, головна риса збірки – її різноманітність. Вона поділена на п’ять розділів, кожен з яких об’єднаний окремою тематикою, але усі вони пов’язані однією «ниткою Аріадни» - долею поета, публіциста, журналіста, громадського діяча Бориса Маріана. Ми ніби йдемо дорогою його життя. І справа не тільки в мемуарах, а й у віршах, де відбилися почуття та переживання, сама доля. Перші три розділи об’єднані одним заголовком «Нові старі вірші», адже вони, як пояснює автор, написані вже давно, але не були опубліковані. Особливу цінність, гадаю, становлять поезії з першого розділу «Із тюремного зошита», які були записані автором під час перебування в таборі для політв’язнів «Дубровлаг». Це не просто вірші, в яких емоції і почування, а й цінні історичні документи з важливими подробицями перебування політв’язнів в таборі («Нічні допити», «Надгробок», «Згадки про Гулаг»).

Водночас, усі вірші збірки є цікаві і особливі для читачів своїми життєствердними мотивами. Кожен знайде в них для себе слова, які допоможуть у скрутну хвилину, розкриють певну життєву істину. У віршах Бориса Тихоновича – увесь біль від перебування далеко від Батьківщини, рідних, душевні тривоги, але помітно, що зневіра відсутня, є надія і стоїцизм у поглядах. Зокрема це проявляється в тому, що навіть після несправедливих звинувачень і арешту автор прагне боротьби за справедливість, сміливо рветься в бій:

Мне бы бросить стихи,
Мне бы взять автомат
И бежать, задыхаясь,
В цепи атакующих!

А вірш «Так закаляється сталь» – взагалі вінець збірки, а можливо, навіть усієї творчості автора. Бо саме в цю поезію вкладене основне кредо. Цей вірш може служити гімном для багатьох людей.

Для автора були надзвичайно важливими відносини зі своїми товаришами в таборі:

Одно лишь утешенье, кстати:
Со мною тянут срок, не миг,
И гордый внук славян в бушлате,
И финн, и друг степей калмык…

Саме тому в свою збірку Борис Тихонович включив вірші своїх друзів, записані ними власноруч в його тюремному зошиті. На мою думку, це свідчить про велику душу автора і його вдячність друзям за роки підтримки. Крім того, завдяки різноманіттю авторських віршів, видно різні стилі, підходи до поезії. Така добірка робить книгу динамічнішою, цікавішою. Розділ «Вірші поетів Дубровлага» - прекрасне доповнення, що не лише привертає увагу, а й вшановує пам’ять загинувши і віддає шану живим.

Мемуари «Зигзаги однієї долі» - окрема, надзвичайно важлива частина книги. Дізнатися про автора з його ж записів – цікаво і, звичайно, цінно. У главах із книги споминів – реальні події, факти, постаті. А те, що вони не дописані, змушує чекати на нові й нові звершення автора.

Може здатися, що назву збірка отримала від однойменного вірша. Можливо, так воно і є. Та попри це ми можемо припускати, що «Нитка моєї Аріадни» - історія життя автора, протягнута через усю збірку, а не просто втілена в одній із поезій. Аріадна – то Доля, за ниткою якої Борис Маріан вийшов із лабіринту труднощів та став тим, ким мав стати.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.