Народний Герой

На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане, Ні, вона у забутті, певне, не постане! Поки Дністер із Дніпром многорибні плинуть, Поти справи всі твої славно будуть линуть.

Так писали про видатного полководця, державного діяча, борця за духовність та культуру, гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Ця особа своєю могутньою та впевненою ходою пройшла свій шлях і залишила багато слідів на тлі історії.

Якщо сказати, що Сагайдачний був лише козацьким полководцем, то це буде неповна характеристика цієї історичної постаті. Петро Конашевич був людиною Доби Відродження: сильний, впевнений, досяг найвищих щаблів тодішньої освіченості, титан духу і думки.

Докладної інформації про життя гетьмана до приходу на Січ ми на маємо, адже документів обмаль. Місце народження Петра Сагайдачного називає його сучасник Йоахим Єрлич у своєму творі «Літописець — або хроничка». Це село Кульчиці поблизу Самбора (нині Львівської області). Тут у сім'ї дрібного українського шляхтича приблизно у 1570 р. народився хлопчик, якого нарекли Петром. Церковний пам'янник Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря доніс до нас ім'я батька майбутнього гетьмана — Конон, за українською вимовою — Конаш.

Навчався Сагайдачний в Острозькій школі на Волині. Це був період жорстоких ідеологічних протистоянь: встановився польський феодальний гніт, «вогнем і мечем» насаджувався католицизм, католицькі духовні ордени усілякими способами намагалися викоренити православну віру та культуру з українських земель. Певна частина тогочасної інтелігенції зрікалась своєї віри та культури заради  комфорту, грошей та влади. Єдиним оплотом, який обороняв українську культуру, залишалися вищі школі. Саме в одній з таких шкіл освіту отримав Петро Конашевич-Сагайдачний.

Вперше майбутній гетьман зявився на Січі в останні роки 16 століття. Однією з причин, чому Петро подався на Запоріжжя можна вважати підписання Брестської унії 1596 року. Тоді українське населення піддалось масовому покозаченню. Така тенденція не оминула й Конашевича.

Петро Конашевич Сагайдачний брав найактивнішу участь у походах і досить швидко, завдяки освіченості, державному розуму, сильній вдачі, переконанням здобув високий авторитет. Спочатку його обрали обозним, доручивши відати всією артилерією Січі, згодом він очолює січове товариство — стає кошовим отаманом. Пізніше кілька разів його обирають гетьманом.

Гетьман Сагайдачний продемонстрував свої тактичну майстерність на початку 16 століття, саме цей період в історії козаччини називають добою героїчних морських походів. Петро очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» — швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 року неприступної турецької фортеці в Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених.

Гетьман Сагайдачний був і борцем за православну віру. З усім військом Запорізьким він вступив до Київського (Богоявленського) братства, що виступало проти колонізаторської політики шляхетської Польщі. І хоча нова культурна інституція була створена без дозволу короля, братство не відважувалися заборонити чи скасувати, бо побоювалися козацтва. За активної участі гетьмана на Україні 1620 р., всупереч політиці польсько-шляхетського уряду і католицької та уніатської церков, було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 р. Таким чином, Сагайдачний зробив безпрецедентний для свого часу крок — поставив зброю на охорону освіти рідної країни і її культури .

Сучасники знають українського гетьмана і шанують його.  Пам’ятаймо ж національних героїв, шануймо минуле!