Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

Легендарна «Українська Аратта», згадана у месопотамських письмових джерелах, є одним з найяскравіших етапів існування в історії розвитку первісного суспільства...

   Культура(лат. Culture — «обробіток», «обробляти») –це сукупність матеріальних, творчих та  духовних досягнень  народу, які включають в себе не лише  різні види мистецтва, а й спосіб життя, систему цінностей, традиції та вірування. Культура кожного народу є індивідуальною, іі внесок у становлення кожної держави просто неможливо переоцінити,адже це всі ті наші звичаї та традиції на яких базується сучасна культура певного народу.

  Помітний  внесок у розвиток української культури ми можемо відчути із існуванням в епоху мідно-кам’яного періоду трипільської цивілізації, яке припадає  на  IV–III тис. до н. е. мідного-кам’яного віку або енеоліту, пройшовши  в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній.

  Трипільці  займали територію від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова на території сучасних України, Молдови та Румунії .

Вважається, що вперше ця культура була досліджена в Румунії  в 1884 р. Теодором Бурада і отримала назву села Кукутені.

  На території  України вона була досліджена археологом  Вікентієм Хвойкою, який відкрив перше трипільське поселення в 1893-94 роках по вул. Кирилівській, 55 (нині вул. Фрунзе) в Києві.

 Проживали трипільці в селищах, які були поселеннями матріархальних  родових общин та розміщувалися на берегових схилах річок. В основному ці помешкання розташовувалися у місцях з м’яким Ґрунтом, що давало можливість займатися землеробством. Житла будувалися  з глини,підлога також була глиняною. Зустрічається два типи: землянки глибиною 0.6-1.5м, які складалися з жилої частини і господарських ям та наземні  глинобитні житла. Це був великий будинок метрів у 20, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч.

  Стосовно трипільської культури ми можемо сказати,що головним заняттям трипільців було землеробство. Відбувався перехід від мотичного до орного землеробства. Сіяли ячмень, пшеницю, просо.

    Важливу роль відігравало  також скотарство і риболовство. Займалися прядінням ,виліплюванням глиняного посуду.

   Трипільці також полювали в основному на благородного оленя, косулю, зайця, бобра. Займалися  рибальством, прядінням, ткацтвом. Дуже славилася трипольска кераміка, адже вона була однією з найкращих у світі. Існував розписний та нерозписний посуд. В розписній кераміці виділяються посудини з розписом в одну, дві або три фарби. Нерозписний посуд використовувався для приготування їжі. Крім фарби на посуд наносився ще й орнамент.

  Від трипільців до нас дійшло багато скульптурних виробів, зображаючих людину або тварину. Значення цих фігурок пов’язують з магією. Виділяють дві їх категорії — фігурки стоячі та сидячі. Чоловічі фігурки зустрічались не так часто як жіночі. Роль жінки була дуже значною, адже, мабуть, вона займається землеробством, веде домашнє господарство,гончарське виробництво, в той час як чоловік-скотар та мисливець. Образи,мабуть, зв'язані з  магічними діями,  які спрямовані  на досягнення успішних результатів у землеробстві, скотарстві, на досягнення загального добробуту і загальної плодючості.

   Крім фігурок,були також знайдені речі,  які говорять про зв'язок житла в процесі його будування з різними обрядами.  В одному з жител, під фундаментом будинку був знайдений великий горщик, наповнений кістками жертовних тварин — вівці, свині.

  У трипільців також існував обряд поховання. Так, в розкопах трипільських площадок у Верем'ї, кол. Київської губернії, в Крутобородинцях, кол. Подільської губернії, В. В. Хвойка знаходив окремо поховані кістяки, які лежали звичайно під шаром глиняної обмазки на долівці площадки або в спеціальній ямі під долівкою на правому боці в скорченому положенні. Всі кістки, як зазначає Хвойка, були злегка обпалені. В інших випадках він знаходив окремі людські черепи і їх частини серед глиняної обмазки, а також перепалені кістки на дні посудин.

  Краще уявлення стосовно обряду поховання  епохи пізнього трипілля дають кургани. Кургани дуже яскраво малюють нам картину патріархально-родинних відносин. В центрі, під курганним насипом ховали голову патріархальної родини, а по боках — підлеглих йому членів роду, жінок (можливо, дружин); відомі також парні поховання (чоловіки і жінки) і поховання дітей. В цілому курган був місцем поховання членів єдиної родової організації. Покійників клали в скорченому положенні. Робили також ями, які призначалися для інших членів родової організації, вмерлих на стороні. Під насипом знаходили ями з похованням в яких містилися предмети культу.

  Існувала різниця в обряді поховання між центральними могилами і рядовими могилами ,яка обумовлювала зростаючу нерівність і розшарування в суспільстві, що намічались в епоху патріархально-родового ладу.

  Відомий також той факт,що країна трипільців отримала назву Українська Аратта. Автором концепції  «Українською Аратти» є Ю. О. Шилов, який у 1990-их роках висловив ідею про нібито найдавнішу державу світу — «праслов'янську Аратту». Локалізація згаданої у месопотамських письмових джерелах легендарної Аратти в Україні була презентована спочатку у доповідях, а згодом і у більших за обсягом працях. Остання з них, видана 2003 року може вважатися найповнішим зводом поглядів автора з цього питання.

  Трипільська культура — один з найяскравіших етапів існування в історії розвитку первісного суспільства. Завдяки дослідженням  В. Хвойки та інших вчених ми отримали багато фактів та фундаментальні знання стосовно існування трипільської культури в IV–III тисячоліттях до нашої ери на території Наддніпров'я і Наддністров'я.

Примітки:

Пассек Т. «Трипільська культура»

Вікіпедія «Трипільська культура»

Підручник  І. К. «Рибалка Історія Української РСР. Дорядянський період.»