4 • Теореми кохання: від Амура до Фройда

21 февраля 2013, 09:49
Етнопсихолог
0
374
4 • Теореми кохання: від Амура до Фройда

Кожен, кого торкнеться Ерот, стає поетом.

Любов як важлива частина людського життя й поетичного натхнення є постійною темою “Любовних елегій” (Amores),  “Мистецтва кохання” (Ars amatoria), “Ліків від кохання” (Remedia amoris), “Метаморфоз” давньоримського поета Публія Овідія Назона (І ст.), в яких поет виступає апологетом та співцем величезної морально-естетичної та життєвої сили Еросу.

Овідій з самого початку приєднувався до тих, хто вів антивоєнну пропаганду, прославляв Амура та його стріли, закликаючи підкоряти жінок, а не об’єкти противника, віддаючи перевагу товариству прекрасної та освіченої жінки перед грубим солдатським життям. Він щиро закликав проміняти військову славу на любов до жінки. В Amores він виступив опозиціонером до мілітарної політики, до відродження суворих звичаїв предків та патріархальної старовини. Війна та любов поставилися на одні терези:

Кожен коханець – вояк, і в Амура свої табори є.

Мир до вподоби мені й подруга миру – любов! 

Ще за часів античності поети використовували войовничі метафори для опису виявів природного кохання. Бог кохання – це лучник, що випускає смертельні стріли. Його артилерія – зітхання та обійми. Кохання бере в полон силою ласки та загрожує лише ніжними словами.

Свої подвиги герої Овідія також вершать не на війні, а на поприщі кохання. Усе перенесено у побутовий план, бо ворогом поета є суперник. Чоловік, який здобуває жінку, – найкращий воїн. Овідій розповідає про “любовні битви” та “солодку поразку” того, хто падає до ніг нестримного натиску Еросу.

Переважно Ерос Овідія в “Amores” – це авантюрні пригоди світського волоцюги, розбещеного, насмішливого, легковажного. Тут любов зберігає безтурботний тон. Крім того, Ерос Овідія чуттєво-земний, пластичний. Він тісно пов’язаний із специфікою світовідчуття античної людини, яка завжди прагнула до гармонії та природної доцільності. Кохати для Овідія означає відчувати красу буття, милуватися ним як завершеною формою.  

У Любовних елегіях мова йде не про справжнє почуття, а тільки про його літературне вираження.  Естетична установка Овідія в Любовних елегіяхмистецтво задля мистецтва, гра задля гри. В описах кохання, Овідій схильний швидше до грайливої дотепності та іронії, ніж до пристрасного захоплення.

На відміну від ірраціональної пристрасті, від любові, любощі, кохання – це щось витончене, це – мистецтво. А якщо так – потрібні настанови, що допомогли б цим мистецтвом оволодіти. Справді: є найрізноманітніші науки та мистецтва: від уміння обробляти землю – й до вміння борознити морські простори. Не менш важливим є мистецтво кохання. І вже в самій назві твору “Ars amatoria” у зіставленні ars, що означає тут “наука”, або “мистецтво”, з легковажним amatoria (прикметник від amator – шанувальник, коханець, залицяльник, аматор)  – стилістичний ключ до поеми, її тональність: домінантою тут є тонкий дотеп.

Мистецтво коханняв рамках одного твору поєднує поважне із жартівливим.  Тут поет взявся викласти, що значить – по-мистецькому кохати. По-мистецькому – тобто гарно. Втім, навіть у Мистецтві кохання не знайдемо чогось сороміцького, пікантного: навчаючи мистецтва кохати, автор фактично оминає саме кохання. Залишається знову ж таки найзахопливіше – гра. Ще елліністичні поети підкреслювали, що класичним зразком такого захоплення є мисливство: тут вабить не так здобич, як шлях до неї, вміння вистежити, впіймати, а впіймавши – не впустити; якби здобич сама йшла до рук, мисливство втратило б увесь свій смак, перестало б бути мисливством.

 Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,

     Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.

 Друга турбота твоя - щоб обранка й тебе покохала,

     Третя - аби ця любов не на хвилину була.

 Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле -

     Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.

 Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,

     Вибери саме таку, що до вподоби тобі.

 З неба, однак, не впаде вона - добре шукай, котрій скажеш:

     "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"

 Таж і мисливець на лань не будь-де розставляє тенета -

     Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,

 Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений - місце,

     Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.

В Овідієвому Мистецтві йдеться не так про кохання, як про зваблення; недарма пізніше як своєрідний додаток до поеми поет пише також Засоби від кохання. Зрештою, у стислому розумінні слова, як прозвучало воно в Овідія, мистецтво – це, власне, зваба. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.