Ми – не києворусичі, але ми – … таки хтось.
Історія України – це не історія Київської Русі.
Ми вивчаємо історію Київської Русі як частину історії України. Білоруси та росіяни також вивчають цей історичний період в курсі історії власної країни. Вони всі вважають себе нащадками Київської Русі. І кожен з них вважає себе більшим нащадком, ніж інші. І ми, відстоюючи свою першість, витрачаємо надто багато часу на те, щоб довести ким ми не є.
Але ж чи не занадто мало ми взяли від русичів, щоб вважати їх історію власною?
На одних тих самих територіях існували різні етноси. І не завжди вони є спадкоємцями. Одні й ті ж етноси успішно існували на різних територіях.
Так і Україна. Ми можемо з таким саме успіхом, з яким проголошуємо себе нащадками русичів, вести свою історію або від скифів, або від сарматів.
Значна частина території Українин входила до Київської Русі. Але не вся. На цих територіях жили геть різні народи. Будь який з них може бути взяти за основу. Кого взяти за пращурів (точку відліку) - питання навіть не політичне, а риторичне.
Може годі вже ідентифікуватися через минуле і почати визначатися через майбутнє?
Як висновок. Заборонити у школах та вузах предмет "Історія України", а викладати "Історію українських земель". Принаймні до появи етноніму "українці" та Історію України вивчати саме з цього моменту.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.