Деградація. Від бравого майора до каптенармуса

17 сентября 2012, 13:19
0
287

Каптенармус – військове звання унтер-офіцерського складу, військовий чин російської армії, що відав обліком і зберіганням майна, видачею провіанту, а також зброєю, спорядженням та одягом

14 вересня екс-майор держохорони Микола Мельниченко видав чергову сенсацію. На прес-конференції у National Press Club (США) він заявив, що на клопотання Генпрокуратури України надав свідчення Міністерству юстиції США по справі вбивства Євгена Щербаня.

Про що ж повідав бравий майор?

"Про обставини розслідування даного злочину мені відомо з розмов, які я чув у кабінеті Кучми. Розмови відбувались між Леонідом Кучмою та Генеральним прокурором України Михайлом Потебеньком, між Леонідом Кучмою та заступником Генерального прокурора Миколою Обиходом та іншими. У мене є записи цих розмов".

"Замовником  вбивства Євгена Щербаня називається Павло Лазаренко. Одним з мотивів вбивства є отримання контролю над донецьким регіоном. Організаторм виступає Кушнір, а оплату за виконання проводять Петро Кириченко та Юлія Тимошенко".

Тут виникають деякі дилетантські питання.

Перше. Якщо Лазаренко організував вбивство задля контролю над донецьким регіоном, то яким чином цей контроль потрапив у зовсім інші руки?

Друге. Якщо Леонід Кучма, Михайло Потебенько та Микола Обиход називали Лазаренка, Тимошенко та інших вбивцями Євгена Щербаня, то чому проти них не була порушена кримінальна справа? Адже у такому разі згадані високопосадовці "кришували" злочинців.

Треба віддати належне Леоніду Даниловичу, він зреагував митєво.

"У пресі було - це всім відомо, не тільки мені - що з рахунку Юлі оплачувалося це. прокуратура цим займалася, а потім всі вийшли на вулицю (під час Помаранчевої революції) та сказали, що "Юля свята". Ви ж не дали можливості розслідувати цей злочин".

Отже, Юля таки винна, але покарати її не встиг, завадила Помаранчева революція. Та тут неув'язочка, не складаються «пазли». «Святою» Юля стала наприкінці 2004 року, а йдеться про події, що сталися дещо раніше. Ось що повідав з цього приводу Мельниченко:

"30 травня 2000року  Генеральний прокурор Михайло Потебенько порушив кримінальну справу проти Лазаренка за організацію умисного вбивства з корисливих мотивів Євгена Щербаня та організацію вбивства на замовлення громадян Бакая і Волкова. Матеріали справи були направлені до США".

Виходить, кримінальну справу таки було порушено, і не у 2004 році, а ще у травні 2000-го. Але чомусь тільки проти Лазаренка. А чому не порушили проти Тимошенко? Відмазка на кшталт "ви ж не дали можливості розслідувати цей злочин" не проходить. До Помаранчевої революції, отже, і до "святості" Юлі лишалось ще чотири з половиною роки. І жодна "святість" не завадила Леоніду Даниловичу мордувати Тимошенко за іншими сфабрикованими справами.

Та це ще не все, Кришталево чесний майор приголомшив ще однією "сенсацією":

"Також я окремо повідомив Міністерство юстиції США, що 12 червня 2012 року до мене звернулася сім’я Тимошенко в особі Олександра Тимошенко з пропозицією піти на компроміс та зрадити самого себе".

"<…> Олександр Тимошенко запропонував мені надати завідомо неправдиві свідчення проти Президента України Віктора Януковича. Свідчення про те, що нібито саме він є замовником вбивства Є.Щербаня. При цьому самі записи необхідно було сфальшувати, створити штучно з тих оригінальних зразків, які в мене є.

Склавши всі відомі мені факти злочинної діяльності компанії Лазаренка-Тимошенко та їх кримінального оточення, я прийняв рішення відмовитись від пропозиції Олександра Тимошенко  та надати свідчення Міністерству юстиції США і зробити цю заяяву".

От такий благородний лицар Микола Мельниченко. Не може він"зрадити себе" і надати завідомо неправдиві свідчення. Тим більше, фальшувати записи.

А ось що каже про це народний депутат від фракції "БЮТ-Батьківщина" Роман Забзалюк.

"Мельниченко вирішив таким дуже провокаційним чином помститися Об'єднаній опозиції за невиконання його вимог дати грошові кошти і надати йому місце в списку або забезпечити проходження в Раду по мажоритарному округу". 

За його словами, Мельниченко неодноразово пропонував оприлюднити записи, які, на його думку, доводять непричетність Юлії Тимошенко до вбивства Щербаня. При цьому посилався на скрутне фінансове становище та просив матеріальної підтримки, вимагав прохідне місце у виборчому списку або округ у Києві. Однак, під будь-якими приводами відмовлявся надати записи для їх вивчення та аналізу.

"В результаті, після ось такого латентного шантажу, постійних вимог грошей і фактично ненадання хоч би частини матеріалів, які переконали б нас у їх об'єктивності і його чесності, було вирішено призупинити з ним спілкування. А ось "регіонали", судячи з усього, не гребують нічим", - сказав народний депутат.

Скажете, Забзалюк особа зацікавлена, тож не варто йому беззастережно довіряти. Що ж, тоді завітаймо на персональний сайт Миколи Мельниченка.

У рубриці "Моя позиція" рорзміщена його стаття "Вбивство Щербаня" від 12 квітня цього року. У статті він однозначно підтримує Заяву фракції "БЮТ - Батьківщина" про висловлення недовіри Генпрокурору, пов'язану з безпідставними заявами Генпрокурора Пшонки та його першого заступника Кузьміна про причетність Юлії Тимошенко до вбивства Щербаня.

А щоб не лишалось будь-яких сумнівів у його позиції, в епіграфі він заявляє:

"Якщо дуже коротко, то так, - в кабінеті Кучми про це вбивство Щербаня говорили. Я готовий надати всю наявну в мене інформацію в першу чергу сину Щербаня, щоби він знав правду про вбивство свого батька якою б вона не була. Також я готовий надати цю інформацію ГПУ, адвокатам Тимошенко. А в разі згоди (бажано ГПУ), або хоча б однієї з сторін я готовий її оприлюднити".

Отже, 12 квітня Мельниченко пропонує записи, що свідчать про непричетність Юлії Тимошенко до вбивства, а за п'ять місяців по тому у нього раптом з'являються записи протилежного змісту. То які ж із них справжні, а які - звичайна туфта, і взагалі, "а был ли мальчик"?

"Касетний скандал", пов'язаний з вбивством Георгія Гонгадзе, приніс Мельниченку не лише лаври викривача високопосадових злочинців, але й чималий матеріальний зиск. Кмітливий майор второпав, що на цьому можна зробити непоганий гешефт, і подібно злодійкуватому каптенармусу, почав гендлювати своїми записами. Різниця лише у тому, що каптенармус приторговує казенним майном, а наш герой, подібно до Ляпіса-Трубецького, гендлює касетною "Гавриліадою". 

 

 

 

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.