Українські пам’ятники на півночі Чехії: Яблонне в Под’єштєді - Ліберець

5 августа 2011, 07:39
0
25

Українські пам’ятники на півночі Чехії: Яблонне в Под’єштєді - Ліберець

Пошуки українських слідів на чеських теренах привели нашу пошукову групу на північ Чехії, у міста Яблонне в Под’єштєді та Ліберець. Саме тут у період між двома світовими війнами діяла одна із найбільших українських громад, що складалася з колишніх вояків армії Української Народної Республіки, яких наприкінці Першої світової війни було розміщено у таборі для інтернованих у м. Німецьке Яблонне (тепер Яблонне в Под’єштєді). На власні кошти цієї української громади було споруджено два унікальних пам’ятники, які збереглися і до наших днів. 

Не зважаючи на те, що наша група ретельно підготувалася до пошуків історичних об’єктів, пам’ятник у Яблонному в Под’єштєді знайти було нелегко. Після кількагодинного блукання цим безлюдним населеним пунктом та марних спроб дістати якусь інформацію у молодшого місцевого населення, вдача посміхнулася нам у місцевому шинку. Саме там пощастило знайти літнього пана, який розповів про закинутий військовий цвинтар за лісом на околиці містечка. Вже на підступах до нього ми побачили туристичний дороговказ – і стало приємно, що український пам’ятник занесено до чеського реєстру історичних об`єктів.

Високий пам`ятник із сірого граніту, верхню частину центральної колони якого вінчає лавровий вінок із булавою та державою, ми загледіли ще здалеку. Тьохнуло серце – це він! Підійшовши впритул, ми зрозуміли, що було варто здійснити пошук такого витвору монументального мистецтва. Центральна фігура монумента – старий Кобзар – несе велике емоційне і смислове навантаження. Його зажурене обличчя та схилена поза викликали у нас невимовний сум.
Цей пам’ятник на вшанування загиблих вояків УГА було відкрито у 1921 р. Хронологічно він є першим і одним із найбільших серед військових монументів, відомих на території Чехії. Автором проекту став скульптор Михайло Бринський, який у своїй творчості неодноразова звертався до шевченківської тематики. У її ключі виконано центральну фігуру монумента - кобзаря із бандурою, над головою якого вирізьблено тризуб та цитата із поеми Т.Г. Шевченка "До Основ’яненка": "Слава не поляже! Не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда, чиї ми діти...".

Обабіч кобзаря на півколонах вирізьблені бойові хрести УГА. На бічній частині пам’ятника розміщено написи чеською та німецькою мовами "Українці своїм полеглим братам". На задній стороні викарбувані імена загиблих, які нам ледве вдалося прочитати навпомацки (див. детальніше на http://e-memorial.vstour.info).
Після тривалого, але успішного пошуку у Яблонному в Под’єштєді, наш шлях попрямував до Ліберця. Саме тут у 1927 р. на кошти української громади за проектом визначного художника-графіка Василя Касіяна було споруджено прекрасний зворушливий пам’ятник у суто українському стилі: мати із двома дітками зажурено дивляться на полеглого чоловіка-батька. Він зберігся і до наших днів. Надзвичайною майстерністю позначена проробка кожної деталі монумента: типовий український одяг матері, дітей, форма, зброя та амуніція полеглого солдата Першої світової війни.

Спочатку пам`ятник був встановлений на високому постаменті з чорного мармуру із викарбуваним написом: “На вічну пам‘ять борцям Української Галицької Армії за волю і добро свого народа, що викинені ворогами з-під рідної стріхи зложили тут свої кости”. Побіля нього було поховано 26 українських військовиків. Але зараз цей монумент стоїть фактично на землі у військовій частині місцевого цвинтаря. Жодної могили земляків поряд, як і жодної квітки… Кам`яна постать матері зажурено дивится на свого чоловіка, що впав у бої за незалежну Україну, а біля неї двійко сполоханих дітей. Ми залишили воякові маленький жовто-блакитний прапорець - його смерть не була марною!

Такі пам’ятки повертають людину до свого коріння, ідентифікують Україну в багатонаціональному світовому океані і змушують кожного небайдужого українця ще раз відчути гордість за свою приналежність до Батьківщини. Наше загальне завдання – зберегти ці "історичні сліди", розкидані по світах, і надалі…

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Украины
ТЕГИ: кризис,Трипілля,правда жизни,християнство,скіфи,Древня Україна
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.