На хвилі зміни вектору зовнішньої політики України з просхідного на європейський в державі розпочалося багато структурних перетворень. Так, завдяки численним фінансовим вливанням з Заходу чимало вже було і ще буде зроблено в реформі децентралізації влади, освіти, боротьби з корупцією та інших.
Однак, варто пам’ятати, що в Європу нас ще ніхто не взяв, тож господарями на цій землі все ще залишаємося, слава Богу, ми з вами - українці. Суверенітет попри численні намагання РФ цьому завадити досі належить державі Україна.
Відтак, далі по тексту - джерело влади народ, народ делегує свої повноваження членам парламенту, ті формують уряд і пішло поїхало.
У контексті вчорашньої заяви Європейського Союзу про їхнє схвальне ставлення до реформи сфери охорони здоров’я запропонованої МОЗом у мене виникло лише одне питання - чи знає Європейський Союз краще що потрібно українцям, ніж самі члени парламенту, яких ці українці обирали. Впевнений, що ні.
Відповідно, якщо у Верховній Раді існує суперечність про форму медичної реформи - це відображає реальну суперечність у думках українських громадян. Правда така, що одні дійсно є прихильниками мозівського законопроекту, а інші комітетського і це органічна ситуація для демократичної держави.
Що ж є не демократично - це тиск на нардепів, який ЄС прямо чи опосередковано намагається здійснювати, наполягаючи на голосуванні за законопроекти МОЗу.
Залучення інших сторін для обговорення можливе і навіть вітається, але не на етапі вибору альтернатив, а на етапі вироблення політики. Самому Європейському Союзу, де для більшості рішень необхідне одноголосне схвалення, це чи не якнайкраще відомо.
Тому демократично правильним підходом ЄС тут було б закликати усі зацікавлені сторони сісти за стіл переговорів, щоб розробити такий законопроект, для якого не знадобляться кулуарні вмовляння, а стосовно якого погодяться всі.