Якої медичної реформи потребує Україна?

Медична реформа, у тому вигляді, як її пропонують, може знищити навіть те медичне забезпечення, яке є сьогодні. Розробникам слід перечитати статтю 49 Конституції України і нарешті схаменутися.

Учора, в день очікуваного голосування медичних законопроектів, лікарі з усієї України провели попереджувальну акцію протесту під стінами Верховної Ради. Однак до розгляду медичної реформи депутати так і не дійшли. І додатково працювати над розглядом попередніх законопроектів – відмовилися.

Вражає те, що українці і досі змушені вимагати у влади, щоб вона елементарно виконувала свої функції. Серед основних вимог, що висували протестувальники – призначення міністра охорони здоров’я. Подивіться, що відбувається зі сферою охорони здоров’я сьогодні – більше року не можуть призначити міністра! 1 серпня вже минув рік з того часу, як в.о. міністра стала Уляна Супрун, тобто її виконання обов’язків вже триває всупереч українському законодавству.

Також лікарі вийшли під парламент, щоб змусити владу виплатити заборгованість із заробітної плати, яка складала 81,7 млн. грн. А також – відстояти гідний рівень зарплат й реальні зміни в царині охорони здоров’я, які сприятимуть розвитку галузі, а не створюватимуть додаткові умови для «розпилу» бюджетних коштів.

Рівень середньомісячної заробітної плати по галузі в цьому році - 4850 грн. При цьому заборгованість із зарплати медикам ще тиждень тому складала близько 100 млн грн. І щоб отримати хоча б якісь перспективи її погашення, людям доводиться виходити на страйки!

Про яке здоров’я нації можна вести мову, коли охорона здоров’я сама недужа? За роки Незалежності на 22% зменшилася кількість лікарів усіх спеціальностей. Число медичних закладів скоротилося більше, ніж утричі. Рівень трудової міграції медиків сьогодні надзвичайно високий. Звичайно, що при такому стані галузі корупційні ризики дуже значні.

Не можу не погодитись із позицією профспілки працівників охорони здоров’я у тому, що з прийняттям урядових законопроектів щодо медреформи можливість безкоштовного отримання якісних медичних послуг буде звужено. Для країни, 60% населення якої, за даними ООН, перебуває за межею бідності – це означає новий виток вимирання.

Ця реформа прямо суперечить Конституції України, стаття 49 якої чітко вказує: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності».

Отже, медична реформа, у тому вигляді, як її пропонують, може знищити навіть те медичне забезпечення, яке є сьогодні.

Насправді ситуація в сфері охорони здоров’я потребує кардинального реформування, але зваженого і вдумливого. Пропоновані ж урядом «новації» не розв’язують проблем, а просто створюють додаткові структури для перерозподілу бюджетних коштів.

Реформування охорони здоров’я повинне мати чітку кінцеву мету – підвищення якості життя людей. Це стабільне і сучасне медичне обслуговування; гарантування пацієнтам кваліфікованої медичної допомоги, незалежно від їхнього матеріального становища; налагодження ефективної системи контролю якості ліків, лікарських засобів та медичних послуг.

Має бути припинено необґрунтоване скорочення мережі медичних закладів та кількості медичних працівників. Має бути напрацьований консенсус щодо чіткого розмежування між державою та місцевими органами самоврядування щодо їхніх повноважень у частині функціонування медичної галузі.

Потрібні серйозні комплексні програми розвитку медицини на селі – і при їх розробці слід виходити з українських реалій, а не сліпо копіювати неприйнятний для нас зарубіжний досвід. Однією з головних підвалин трансформування та розвитку медичної галузі має бути й створення ефективної та всеохоплюючої системи медичного страхування.

Усе це – потреба суспільства. Але влада чує Український народ тільки тоді, коли бачить його під своїми вікнами. Тому замість того, щоб лікувати хворих, лікарі змушені виходити під стіни Верховної Ради і вимагати зароблених зарплат та збереження галузі.