Діалог Україна-США стає предметом замовчування?

У Вашингтоні має відбутися зустріч Президентів України та США. Цей візит – не офіційний, а лише робочий ­– готувався «з коліс» і про тематику перемовин українському народові не повідомили.

Цілком можливо, що і про результати зустрічі нам дадуть вельми «дозовану» інформацію. Але чи має право влада замовчувати свої домовленості з таким ключовим партнером як США?

Раптовість візиту Президента України до США є свідченням того, що зовнішньополітична активність України у відносинах зі США не є системною. Петро Порошенко вже летів до Сполучених Штатів, а підтвердження того, що він таки матиме зустріч із Дональдом Трампом не було, як то кажуть, «до останньої хвилини». І тим небезпечніше, що тематика зустрічей також залишається «котом у мішку». Ми можемо лише припустити, що йтиметься про можливі шляхи виходу з ситуації, викликаної російською агресією на Сході України, та про повернення Криму під українську юрисдикцію де-факто. Однак із якими позиціями Україна виходить на ці надважливі зустрічі, - невідомо.

Нинішній візит Президента Порошенка до США міг би стати новою віхою у взаєминах двох держав, якби Україна спромоглася запропонувати новий взаємовигідний порядок денний адміністрації Дональда Трампа. Візит відбувається в особливих мовах, коли усім очевидно, що «нормандський формат» та «мінські угоди» не стали дієвими інструментами врегулювання конфлікту. Нам потрібні нові підходи й нові формати. І вироблення оновленого порядку денного в стосунках зі США, який є прерогативою України.

Поки що з українського боку виразні заяви звучали тільки щодо того, що нам хотілося б отримувати від США летальне озброєння – зокрема, протитанкові комплекси Javelin. Але зброя – лише фрагмент у тому новому пазлі, який має скластися у відносинах із супердержавою. Як свідчить історія, Америка лише самими дипломатичними та економічними важелями здатна врегульовувати міжнародні конфлікти. І сьогодні ключ до вирішення конфлікту на Донбасі, до реінтеграції Криму – в поглибленні співпраці України зі Сполученими Штатами щодо найширшого кола питань.

Проблема в тому, що ми не знаємо, чи мають радники Президента України бачення тих козирів, які є в нашій переговорній колоді. Це і стабілізація Європи, яка без України неможлива, і продовольча безпека у світі, і партнерство України з НАТО, і енергетика, і титанова промисловість, у якій Україна може стати надійним постачальником сировини для американської галузі літакобудування.  Усі ці напрямки мають бути на порядку денному відносин зі США.

Деякі аналітики звертають увагу на те, що президенти України і США прийшли в політику з бізнесу і мають більше спільного, ніж здається на перший погляд. Але щоб заручиться більш серйозною підтримкою Сполучених Штатів, цього замало. Ми як держава маємо самі зацікавити США у посиленні партнерства з нами. Нинішній візит покаже, чи здатна українська влада вести ефективну міжнародну політику без підкилимних «договорняків» і здачі національних інтересів.