Як знищити путінізм у головах наших співгромадян.

Сьогодні серця українського народу охоплені жахом. Нинішня ситуація в України змусила нас згадати про те, хто ми є насправді. А ми є народ, нація. І тільки від нас залежить, чи дозволимо ми російському агресору здолати нашу віру в краще майбутнє.

Зараз молоді хлопці, наші з вами сини виконують шляхетну місію на Сході України. Вони є воїнами, захисниками. І вони мають добре розуміти кого вони захищають. А захищають вони не нашу владу, не нашого Президента. Вони захищають своїх дітей, матерів, дружин, сестер та онуків.

Упевнений, що Путін не зупиниться. Все йде до того, що скоро розпочнеться справжня війна. Шановні співгромадяни, нам треба бути до цього готовими. Досить тішити себе ілюзіями.

А причина сьогоднішньої війни не тільки в російському президентові. Причина сидить в кожному з нас. В нашій поведінці, моралі, культурі. Причина в тому, що люди перестали бути людьми. Вони викидають сміття з балконів власних квартир, не дивлячись на те, на чию голову воно звалиться, вони п’ють, як коні і сваряться матом, забуваючи про те, що їх чують власні діти.

У нас зникла любов до Бога і землі, на якій ми народилися. Все, на що ми здатні – це філософствувати. Український  народ свято вірить в те, що якщо йому дати гарного президента, який прибиратиме за ними весь бруд, все зміниться. Ні, так не буває.

Нічого не зміниться до тих пір, поки ми самі не змінимося. Доки ми не перестанемо лихословити, обливати одне одного брудом, гримати дверима перед обличчям своїх матерів. Бо до того часу, як в Україну прийшли зомбовані Путіним, ми цього не робили. Ми цінували своїх батьків, боготворили свою землю, шанували Бога.

Ми думаємо, що якщо зникне Путін, війни не буде. Але насправді це не так. Путін то зникне, а чи зникне путінізм у головах наших співгромадян?

Наша біда сьогодні в тому, що ми втратили духовну та національну єдність. Ми ділимося на дві категорії людей: ті, які люблять свою державу, свій народ, і ті, які її не люблять. Ми хочемо, щоб закінчилася війна. Та ми не розуміємо простої істини – війна не закінчиться до тих пір, доки тих, хто любить Україну, не стане більше, ніж тих, хто її не любить. Війна не закінчиться, доки ми не перестанемо кидати сміття під чужі могили, доки ми не знищимо у собі весь бруд.

Я переконаний, що демократичним шляхом український народ не вибере собі правителя. Нам потрібна людина, яка любить Бога, любить Україну. На жаль, нині, звичайний роботяга не може стати Президентом, бо він не має стільки грошей.

У нас же в країні як? Хто з грошима, той і пан. А служачи грошам, людина втрачає в собі Бога. Легко любити Україну, коли ти заробляєш на цій любові мільйони. А любити Україну, за яку тобі пропонують віддати життя, погодьтеся, дуже важко.

Зрозуміло, що Путін давно готувався до цієї війни. Він прорахував усе до найменших дрібниць. Однак, дещо недооцінив український народ. Російський Президент не врахував один дуже важливий чинник – дух української нації. А саме дух української нації через добровольчі батальйони зупинив російського агресора.

Ми маємо чітко розуміти: зараз відбувається очищення нації. А платимо ми за це неймовірно високу ціну. Москалі повинні знати, що вони ніколи не здолають країну, у якій наймолодше покоління співає Гімн України та молиться за її майбутнє.

Ми виграємо цю війну, бо ми маємо ідею. Для перемоги у нас є основне – віра. Віра в те, що Бог нам допоможе. Я щиро вірю, що в Україні до влади прийде така людина, яка буде любити свою державу. І навчить усіх нас любити Україну. Людина, завдяки якій ми зможемо спокійно жити на своїй території, вільно будувати своє суспільство, майбутнє своїх дітей.

Сьогодні нам необхідна підтримка світової спільноти.Та нам досі не дають потрібної зброї. До нас направляють своїх інструкторів, яким, по-суті, не має чому вчити наших військових. Ми і самі можемо багато чому їх навчити.

Наших бійців сьогодні бояться. А бояться тому, що  ми маємо свою ідеологію. Ми пішли на Майдан не заради якоїсь фінансової вигоди, ми пішли за ідею. У головах людей вже починає формуватися українське воїнство.

Бійці «Айдару» здатні захистити свою землю навіть без зброї, звичайними вилами та саперними лопатами, як це відбувалося під Щастям. Це яскравий приклад того, що нам є чим гордитися.

Наші бійці в змозі захистити рідну землю. У нас є сила, і слава, і воля. Для того, щоб перемогти у цій війні, ми повинні пробудити в душах кожного українця любов до своєї Батьківщини, любов до одне одного, любов до Бога. Тільки тоді в Україні настане мир.

Як сказав у свій час відомий український поет: "Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею".

Слава Україні!

Володимир Давидюк, член  нової політичної сили "Патріот".