Блог Олега Гречаного: Міністерство правди. Back in USSR?

Стаття присвячена створенню в Україні Міністерства інформації та можливим негативним наслідкам його діяльності

2 грудня Верховна Рада України прийняла пакет постанов, в руслі якого було створено Міністерство інформації. Міністром призначено  Юрія Стеця.

Серед завдань нового відомства – активне протистояння інформаційній агресії Росії, залучення інвестицій для створення національного інформаційного продукту, надання РНБОУ, президенту, Кабінету міністрів повної та якісної інформації для ухвалення ефективних рішень щодо безпеки країни, формування кадрового резерву для розвитку сфери комунікацій, запобігання зовнішнього впливу на внутрішній інформаційний простір України, імплементації відповідних міжнародних рішень та стандартів.

Рішення створити таке міністерство викликало (цілком справедливо) чималий резонанс, якщо не сказати обурення, в суспільстві. Зокрема, журналісти бачать в ньому обмеження прав та позбавлення можливості повноцінно виконувати свою роботу.

На мою думку законодавці дещо поспішили приймати відповідне рішення і для цього є декілька причин. Основна – це недоцільність в нинішніх умовах витрачати кошти на зовсім незрозумілу державну структуру. Приймаючи рішення про створення міністерства, не було визначено ні кількість працівників, ні розмір фінансування. Це як мінімум непрофесійно, як максимум – схоже на нову корупційну схему.

Друга причина – низька ефективність роботи даного міністерства, забезпечена пострадянською системою управління та «неповороткістю» державних установ. Я вважаю що Мін. Інформації, якщо й реагуватиме на ту чи іншу ситуацію, то це буде із величезним і подекуди згубним запізненням.

Третя причина – дійсно з’являється можливість контролю держави над ЗМІ, – наслідки такого можна побачити, варто лише увімкнути російські новини. Саме по собі Міністерство для демократичної держави, яка так прагне вступити в ЄС, є непотрібним явищем, навіть більше – як відомо, ОБСЄ вважає, що створення такого міністерства загрожує свободі слова.

Але й справді, з огляду на ситуацію, що склалась, на цю безглузду агресію «старшого брата», коли пропаганда ведеться практично у кожному куточку, де є доступ до ЗМІ РФ, напівпасивна відповідь на пропаганду від української сторони змушує замислитись над доцільністю створення чи то відповідної служби, чи розширення повноважень вже існуючих (РНБОУ, Дертелекомрадіо). Головне, що потрібно розуміти – це те, що національна безпека – це ключова мета і засіб виживання, а не спосіб вкрасти пару мільйонів з держбюджету. І коли це розуміння буде, протидія агресії буде ефективною, адже народ готовий цьому сприяти.