Напис на солдатській могилі

14 августа 2014, 12:58
14
3832

Ян Таксюр, литератор, публицист


            Тут лежу у землі, мені двадцять було,
            Я – сержант, з Ірпеня, звали Вася.
            Ми стріляли крізь дим, все ревло і гуло,
            Ну, а потім я вмер. На Донбасі.
            Пам’ятаю рибалку, в саду солов’ї,
            І як мама будила уранці.
            Тільки маму пригадую, очі її,
            І ще хлопця одного в Слов’янську.
            Був той хлопець високим, білявим, худим.
            І навіщо він вибіг з підвалу?
            Тільки влучив снаряд, був старим його дім,
            І ні дому, ні хлопця не стало.
            Я впізнав той будинок без даху й стіни,
            Як у місто зайшла наша рота.
            І хлопчина той мертвий лежав на спині,
            Трошки крові текло в нього з рота.
            Черевики, як в мене, один впав з ноги.
            На цю стрижку і в нас була мода.
            І хоч нам говорили, що скрізь вороги,
            Того хлопця було мені шкода.
            Потім вибух, і ще. Рідна ж мати моя!
            Затремтіла невидима сила.
            І той дім, що як привид без даху стояв,
            Раптом впав. І мене задавило.
            Так лежали ми вдвох, розділивши біду,
            На землі, що звалась Україна.
            Було важко мені, тільки…бачу в саду
            Божу Матір і Божого Сина.
            Матір Божа молилась до Сина Свого,
            Землю нашу позбавити муки.
            Вбитий хлопець був поруч, і крові його
            Мені впало три краплі на руки.
            І Господь подивився з любов’ю Отця,
            Не суддею суворим, не катом.
            І розвіявсь туман. Я збагнув до кінця:
            Значить, брата я вбив, значить, брата…
            Я лежу під землею і бачу свій край –
            Річка, поле, просте і кохане.
            Люба мамо, простіть, загубив я свій рай,
            Мов отрути хтось дав чи дурману.
            Мамо, рідна, благаю, ідіть та знайдіть,
            Де тепер мого брата могила,
            І моліть кожен день, кожен час, кожну мить
            Його матір, щоб мене простила.
            Бо коли запече кров із братових ран,
            То не бачу я Божого Сина.
            І моліться, щоб зник той пекельний туман,
            Що на землю упав України.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.