ПЕК – старі обличчя, перевірені схеми

Сьогодні ВРУ вкотре провалила закон про люстрацію...Тому що вся ця люстраційна риторика потрібна не більш ніж для захоплення влади...але не для перебування в ній

Сто днів фори за новітньою традицією - саме ті, котрі суспільство дарує кожній новій владі, невблаганно  спливає і  зараз надходить час робити перші висновки як діям уряду, так і його непроголошеним намірам. Бо що таке непроголошені наміри – це сума попередніх діянь того чи іншого представника влади у попередньому – додругомайданному житті. Тим більше, що партії  котрі ввійшли в коаліцію, хоч і мають своїх кандидатів у президенти, все ж скористатися всіма можливостями адмінресурсу в повній мірі не спромоглися. Домінування Батьківщини в розподілі портфелів стало свого роду виборчою політтехнологією Юлії Тимошенко – мова не про доступ до державних фінансів  з метою перелити їх у виборчу кампанію, мова швидше про реанімацію перевірених схем, у ПЕКу в першу чергу. Тимошенко не змогла протистояти газовому інстинкту – її прямого втручання в галузь ніби й не спостерігається, але  міністр Продан, як відомо, член команди, в іграх соло помічений не був...як власне й інші персонажі ПЕКівського вертепу... Тимошенківська колода карт  легко перетасувалася і нові старі обличчя знову в грі...все як і колись -  Продан,Дубина,Діденко... тільки тепер вже без Дубини . Доки Майдан з останніх сил  останніми недомібілозованими бійцями Самооборони ще домахує прапором люстрації, пасянс починає складатися  сам по собі...Щонайсмішніше , що починає формуватися ніби два обличчя країни – одне експортне  - обернене на Брюсель,  і інше загумінкове, рідне, котре далі хутора Михайлівського не повезеш. З одного боку Яценюк дере сорочку у Брюселі про майбутні реформи, а з іншого боку  вибудовується пеківська партійно-сімейна корпорація, скроєна під що завгодно, але не під Європу, та ще й за правилами швидше московського окупанта, ніж з якогось там національного інтересу. Тому, що саме попередній досвід  самого міністра Продана, це досвід нікого іншого ніж самої Тимошенко, а тепер от заходиш  у світову павутину і натикаєшся на радісне повідомлення:

 Тимошенко поставила смотрящим за Нафтогазом яркую личность

 http://www.minprom.com.ua/news/154275.html

Кабинет министров Украины назначил заместителем министра энергетики и угольной промышленности Игоря Диденко. Об этом сообщил министр Юрий Продан.

По его словам, И.Диденко будет курировать в министерстве нефтегазовую отрасль. И.Диденко имеет богатую и яркую биографию. 

В июле 2001 года был арестован в Германии по обвинению в хищении денег, которые правительство Германии выделило для компенсации украинским гражданам, угнанным в Германию в годы Второй мировой войны. Освобожден из-под стражи в 2004 году.

При премьере Юлии Тимошенко в феврале 2008 года назначен первым заместителем главы правления НАК "Нафтогаз Украины". 

И.Диденко по настоянию Ю.Тимошенко подписал в январе 2009 заведомо невыгодный для Украины контракт"Нафтогаза" с "Газпромом", по которому Украина получает газ дороже, чем европейские потребители.

Стоит отметить, что тогдашний глава "Нафтогаза" Олег Дубина отказался подписывать этот контракт, поэтому свою подпись поставил И.Диденко. В июле 2010 года И.Диденко был арестован по обвинению в растрате 11 млрд куб. м природного газа, принадлежавшего компании RosUkrEnergo, и его незаконном растаможивании в феврале-марте 2009 года. Печерский районный суд Киева в сентябре 2011 приговорил И.Диденко к трем годам лишения свободы условно, после чего он был освобожден из-под стражи в зале суда.

Всеж таки – застуником міністра . Адже ще місяць тому мова йшла про головування у НАКу, втім експерна тусовка швидко розшифрувала  кадрову рокіровку, ось як про це пише Газета.UA: 

«Двічі засудженого Ігоря Діденко прем'єр-міністр Яценюк призначив заступником міністра палива та енергетики. Це призначення стало ще одним доказом, що для прем'єра питання люстрації залишається лише на папері. Місяць тому журналісти писали про те, що начебто Ігоря Діденко по квоті Юлії Тимошенко хочуть призначити на посаду голови НАК "Нафтогаз". Але тоді його призначення не відбулось, був зроблений доволі хитрий маневр. На цю посади призначили Андрія Коболєва. Як тоді написало видання Espreso.tv, "Андрій Коболєв є людиною Ігоря Діденка і кілька років працював разом з ним в Нафтогазі та інших дотичних до Діденка проектах. Коболєв завжди займався фінансовими питаннями і був, по суті, фінансовим радником Діденка".

Тоді багато хто думав, що цим справа й обмежиться. Але ж ні, Діденко виплив на іншій посаді і по суті став куратор нафтогазової галузі України. 7 травня його призначено заступником міністра енергетики.

Відомо, що у 1997 році Діденко звинувачували в розкраданні 4 млн дойчмарок остарбайтери з "Градобанку". У червні 2004 Діденко був засуджений німецьким судом до 4 років позбавлення волі.

Ігор Діденко в 1999-2000 і в 2008-2010 роках обіймав посаду першого заступника голови правління НАК "Нафтогаз"; у 2000 році виконував обов'язки глави компанії. Був партнером глави "Нафтогазу" Ігоря Бакая, був близький до "групи Волкова" (Волков і Бакай це найближче оточення президента Кучми).

У січні 2008 року Діденко був призначений на посаду першого заступника голови правління НАК "Нафтогаз" — прем'єр-міністр Тимошенко, яка говорила про нього раніше як про "махінатора", змінила свою точку зору. Діденко 20 січня 2009 , згідно затверджених тодішнім прем'єром Юлією Тимошенко директив, підписав договір, згідно з яким ВАТ "Газпром" поступився НАК "Нафтогаз України" оплату боргу RosUkrEnergo на суму $ 1,7 млрд.

Як наслідок, Діденко в липні 2010 року був арештований за обвинуваченням посадових осіб НАК "Нафтогаз України" і Державної митної служби в розтраті належного компанії RosUkrEnergo природного газу та його незаконного розмитнення. Ігоря Діденка, якого звинувачували у зловживанні службовим становищем при відчуженні в 2009 році 11 млрд кубометрів природного газу, що належить компанії RosUkrEnergo, 5 вересня 2011 року Печерський суд засудив до трьох років позбавлення за статтею ст. 364 ч.2 КК ("зловживання владою або службовим становищем").

Отже , Тимошенко зважилася на це призначення, очевидно, розуміючи, що тепер вже цей хід ніяким чином не нашкодить її виборчій кампанії, адже гра таким відкритими картами може свідчити про те, що сценарій продавлювання себе, коханої, в президенти починає згортатися.  Головне завдання – перевірити вірність партійних структур  Батьківщини собі, коханій, вона виконала, і не виключено, що рекламований нею парамілітаний корпус оборони краю у кількості 5000 осіб відставних військовиків, може стати її новою гвардією для походу на парламентську кампанію. Очевидно, що відмова  віце-президента Джо Байдена зустрічатися з самою Тимошенко остудила її плани, тож всі комплекси відкинуто – час повертатися в рідні пенати – в газовий рай. Тільки час доступу до того раю доволі обмежений , тому то  Тимошенко почала відкидати будь-які умовності та  бізнесову етику. Хапок зможе відбутися лише з перевіреними кадрами, одноразова комбінація , котра не лише відновить особисту фінансову рівновагу, а й зацементує важливість політичної фігури. На найближчі кілька  років альтернативи газовій галузі  не передбачається , тому саме через неї можна повернути й справжню політичну впливовість, Тим більше, що Путіна з газової труби усувати сама Європа не поспішає. Як, власне, й Ахметов, котрий ще  не розгубив  свого впливу на Донбас.

Ігор Діденко в цій ситуації – фігура технічна , але такі технічні фігури, саме з таким досвідом дозволяють відтворити всю повноту намірів газової королеви. А тепер  - про два обличя  нової команди у владі. Оскільки газовим сідницям присвячено й так забагато тексту, то тепер варто й про новее обличчя, про роль Яценюка в цій всій історії. Чи свідомий він того, що які б вдалі євроінтеграційні маневри не здійснював Арсеній Петрович, але йому цими маневрами аж ніяк не прикрити  оборудки в ПЕК, від котрих стирчать корупційні вуха.  Колись у російському істеблішменті одній статс-дамі також натякнули на непривабливу поведінку деяких її підлеглих, на що та відповіла: « Не я їх призначала – не мені їх звільняти!». Просто коли Яценюк виходить на трибуну і вимагає від ще не обраного Президента щоб і міністрів оборони та закордонних справ призначав КМУ, а не Президент, то виникає питання – чи весь КМУ завив від радості від призначень в ПЕК? Чи все ж були голоси невдоволених, котрі загубилися в галася всезагального одобрямса…..