Каральні операції і зачистки вже давно проводяться по всій Україні.

Коли прийшли за комуністами, я – мовчав, тому що я не комуніст. Коли прийшли за євреями, я мовчав, тому що я не єврей. Коли прийшли за мною, уже нікому було мене захищати.

Починаючи з 2004 року в Україні розпочалася агресивна інформаційна компанія по дискридитації не лише донецьких регіоналів, а й самого Донбасу. Саме тоді розпочалася ця війна на знищення і вже не важливо хто її розпочав. Поширювалася думка ніби з усього союзу на Данбас звозили всякий ”зброд”, але насправді на Донбасі живуть династії шахтарів, сталеварів і промисловців. Донбас – це батьківщина видатного композитора, піаніста і диригената С.С. Прокоф’єва. Історія села Нескучне, що на Донеччині, тісно пов’язана з життям та діяльністю всесвітньовідомого театрального діяча, драматурга, режисера В.І. Немировича-Данченко. Сучасний Донбас – це промисловий регіон, 90% населеня якого проживає в досить затишних містах, які майже не відрізняються від міст сусідньої харківщини, дніпропетровщини і навіть від деяких містечок західної України. Люди на Донбасі здобувають освіту в сучасних університетах, відвідують театри і унікальні музеї... Шкода, що лише деякі з них мають свої сайти. І взагалі це велика помилка еліти Донбасу, який в Україні і в світі асоціюється лише з ФК Шахтар і Партією Регіонів. Інформаційна політика Донбасу була поверхневою і після розгрому ПР Донбас виявився незахищеним. Після програшу на інформаційному фронті розпочалася відкрита агресія під вдало розкрученим брендом АТО. Продовження цієї інформаційної ”артпідготовки” сьогодні ми спостерігаємо у вигляді зачистки, а фіналом може бути ”люстрація” (спроба усунути від влади місцевих) з усіма витікаючими з цього наслідками (перерозподіл власності і нові війни…).

 Донбас 20 років вдало відстоював свої інтереси в економіці і політиці, але на рівні країни потенціалу не вистачило, тепер на них намагаються вцепити усіх собак. Хоча, країна значною мірою була розвалена ще до них. Як і навіщо провокували команду донецьких, щоб виманити їх з Донбасу це окрема розмова. Потрібно чесно визнати, що донецькі наробили багато помилок, але й за кілька років встигли зробити багато корисного для країни: врятували ЄВРО 2012, зменшили енергетичну залежность, наводили порядок на ринку ліків…

 В Україні вистачає сил, які зацікавлені в розподілі Донбасу на зони свого впливу (про зовнішній фактор я розповідав в попередніх блогах). Ці сили будуть розхитувати, рвати, колоти Донбас, як це роблять хижаки зі стадом. В ЗМІ відкрито розповідають про плани по розподілу Донбасу на сфери впливу. Я не звинувачую силовиків, вони роблять свою роботу і виконують накази. На майдані теж стояли одні, а своєрідну люстрацію і рейдерські атаки на підприємства часто проводять зовсім інші люди в масках. Якщо прибрати цю складову (сили, які зацікавлені в розподілі Донбасу на сфери впливу), то всі інші питання з часом відпадуть.

 На відновлення Донбасу вже потрібні 8 мільярдів (ось що залишилося від аеропорта Донецька) і невідомо чи встигнуть відновити усе до початку холодів, а ще проблеми з газом, але гарячі голови збираються штурмувати Донецьк і Луганськ, і проти діалогу з Росією. Відновлення цих міст обійдеться ще дорожче і буде тривалим. Після холодної зими влада ризикує отримати вороже налаштований регіон. 

 Україна – не приватна компанія і тут не завжди зпрацьовують інструменти, які працюють в бізнесі. Не звільниш (не виженеш з країни) людей, які не розділяють твої (“корпоративні”) цінності, важко за короткий час збудувати “Країну Мрій” (якщо взагалі можливо і в кожного вона своя). На усе це потрібено багато часу, грошей і потужна команда професіоналів, яка не буде думати про наступні вибори, які в нас проводять майже кожного року. Сьогодні в Україні ми спостерігаємо за найвищою стадією організаційної війни: виборчі компанії не припиняються, ротація високопосадовців набрала неймовірних темпів, безкарність і безвідповідальність бють рекорди. Росію і Китай критикують і шантажують лише через те що вони не хочуть приймати ці завідомо програшні для них правила гри.    

 Ніхто не може зпрогнозувати наслідки продовження зачистки, невідомо як відреагує Росія, а вона обов’язково відреагує і має для цього багато важелів впливу. Без домовленостей з Росією нічого не буде, це вже зрозуміли навіть в країнах східної європи. Адекватна людина усіма можливими способами буде захищатися перед загрозою і без гарантій не буде домовлятися, а влада хоче ізолювати і пропонує своїм опонентам спочатку роззброїтися і тоді домовлятися з позиції сили. Це не домовленості, а капітуляція з неминучим розподілом Донбасу на зони впливу і подальшим зтягненям компенсацій.

 Вже пролито багато крові і шанси на примирення будуть зменшуватися зі збільшенням кількості жертв з обох сторін (дехто це добре розуміє і продовжує ескалацію), але ніхто не хоче домовлятися. Продовжується нагнітання ситуації з сюжетами про кривавих бойовиків і ворожу Росію, а з іншої сторони усі святі у цих сюжетах, от тільки ці святі кожного дня хвалилися сотнями вбитих. Правда на стороні ДНР і ЛНР не люди і їх можна вбивати сотнями і тисячами, хоча я не бачу різниці між ними і загонами, які воюють проти них і знаходяться на утриманні людей, які хочуть розділити Донбас на сфери впливу. Я не згадую про вбитих силовиків, про них розповідають усі змі, але не тому, що шанують і хочуть допомогти родичам загиблих (винагорода за затриманих бойовиків більша ніж компенсація сімям загиблих, яку ще потрібно вирвати з рук цих циніків), а через політичну доцільність (Рейтинги політиків, нагнітання ситуації, зменшення довіри до Росії і збільшення до НАТО, Н.Савченко - хрестоматійний приклад і це мали б розуміти в Росії, з неї будуть робити мученицю. Не здивуюся, якщо здали її свої ж, вона не перша кого здали, через політичну доцільність. Були й інші вязні на кого чіпляли всіх собак, весь негатив і робили мученицями для повалення "мучителів".) Пізніше усе це буде конвертовано в нал. Так було і з майданівською сотнею. Ось за що насправді помирають силовики, ось хто в літаках і бетеерах цинічно відправляє їх на вірну смерть, а після того так само цинічно шукає стрілочників і висуває безліч умов для початку переговорів. Для цього ж штучно припинили виплати бюджетникам і пенсіонерам Донбасу, хоча більшість фінустанов й далі проводить виплати. Це найцинічніші схеми банкрутства і рейдерства (це коли прибутки отримує одна фірма, а податки і борги вішають на іншу), політичні і економічні дивіденди отримують одні, а помирають і стають каліками інші. Це відбувається як на індивідуальному рівні, так і на державному (після АТО держава отримає зруйнований Донбас, тисячі вбитих, десятки, можливо, і сотні тисяч психічно і фізично покалічених).

Навіть у "війні всіх проти всіх" за правилами громадянського суспільства (конкуренції), обєкти впливу поділяються на три категорії: друг, партнер, противник. Спеціалісти стверджують, що людина, якою маніпулюють (секти, змі...), взагалі випадає з цієї класифікації. Вона - не друг, не партнер і не противник. Вона перетворюється на річ. Багатьом учасникам АТО промили мізки (комусь на майдані, комусь керівництво, а комусь змі). Коли таке відбувається з твоїм оточенням, коли люди звикають до масових вбивств, не сприймають жодних аргументів і перетворюються на зомбі - це жахіття. Я не здивуюся, якщо знайдеться якийсь Піночет, який збире усіх хто мутить воду, промиває мізки, заробляє дивіденди на смертях на одному стадіоні...

 В європі є країни в яких мирно співіснують люди, які розмовляють різними мовами, а нас хочуть переконати, що причина усіх проблем українців – це проросійський Донбас. Недарма Ганна Северінсен якось сказала: “Політики звинувачують один одного в усіх смертних гріхах. Взаємини між політичними партіями в Україні дуже схожі на параною”.

 Якщо на Донбасі залишилася критична маса людей готових боротися за незалежність регіону, якщо вони знайдуть достатню підтримку в середині країни і зовні, то залишається шанс зберегти самобутній регіон України. Якщо нинішні лідери Донбасу готові справедливо розілити владу, права і обов’язки з контрелітою регіону (творча, наукова, технічна інтелігенція), то разом вони мають шанс зупинити штурм обласних центрів. В випадку розподілу Донбасу на зони впливу етнічні росіяни звичайно не уникнуть люстрації і пониження статусу (їх вже усунули від керівництва країною і переслідують, спробують зробити теж саме і на регіональному рівні), і постраждають, але не пропадуть (вони відносно комфортно почуваються  і у сусідніх Харкові і Запоріжжі, а Донбас весь час відгороджувався від Росії…). Шанс відновити свої позиції, якщо не через кілька місяців, то через кілька років не зникне і після ”АТО”, і після “люстрації” (шахтарів і металургів не зможуть “люструвати”), але будуть втрачені час, довіра і доведеться розпочинати все з нуля. Це розуміють і спробують знищити всю інфраструктуру в "Секторі Донбасу".

Коли прийшли за профсоюзними діячами - я мовчав, я ж не член профсоюзу. Коли прийшли за комуністами, я – мовчав, тому що я не комуніст. Коли прийшли за євреями, я мовчав, тому що я не єврей. Коли прийшли за мною, уже нікому було мене захищати. Коли палили профспілки Києва і Одеси (зрозуміло кому мішають профсоюзи) - усі мовчали про зацікавлених у цьому, коли стріляли в Кернеса - усі теж промовчали і тепер, коли на Донбас прийшли вбивати комуністів усі мовчать. Після зачистки і  розподілу Донбасу на зони свого впливу з цією ж метою вони завітають в Харків, щоб добити Кернеса, а в Одесі проросійсько налаштованих. І Київ не залишать без уваги. Вже давно за кожного вбитого силовика вбивають сотні деенерівці (а з ними і мирних жителів), але навіщо зізнаватися у керівництві цими карательними операціями? До влади дорвалися цинічні політичні денді (в мілітарі від Гуччі) з садистськими нахилами і замашками Наполеона.  

 Помаранчеві свого часу теж “наламали дров” і чотири роки розплачувалися. Донбас вже заплатив дуже високу ціну за помилки обраних не лише ними “попередників”. ”Прав той хто має більше прав” і можливостей довести свою правоту. Так було і після першого майдану (але в 2004 вистачило здорового глузду розійтися без жодної краплі крові), коли намагалися усіх, включаючи пенсіонерів, які все життя розмовляли російською змусити миттєво перейти на українську і коли відкривали кримінальні справи, які з часом розсипалися. Так було і після реваншу регіоналів в 2010 році. Наслідки другого майдану відрізняється лише кращою інформаційною підтримкою, стратегією і сценаріями. Регіонали наполегливо працювали над євроінтеграцією, але декого не влаштовував їх провідна роль і їх сценарій. Нинішня влада без вагань взяла курс на євроінтеграцію і тепер все робиться не так відкрито, як в 2004, а завуальовано, але цілі ті ж самі – зруйнувати багатовікові зв’язки і традиції Донбасу: корпоративні, промислові, культурні і прищепити нові…

Каральні операції і зачистки вже давно проводяться по всій Україні. Раніше людей вбивали і трішки боялися за наслідки. Хоча й мізерні, але були шанси знайти правду і довести отруєння і інші види прихованого геноциду. Сьогодні ніхто не ризикне стати на дорозі новоспечених інквізиторів. Такі жахіття відбуваються завжди, коли "демократію" пробують навязати з допомогою зброї.