Скромний голова енергетичного комітету Верховної Ради Андрій Герус знову у пошуках грошей для енергосистеми. Звичайно, все як завжди за рахунок населення.

Директорів комунальних підприємств масово переслідують за рішення, які на момент ухвалення були законними. Це створює системний ризик, керівники комунальних структур втрачають стимул підписувати договори про постачання енергії, бо законна дія сьогодні може стати кримінальною справою завтра. У підсумку держава руками правоохоронців підриває стійкість енергетичної та комунальної інфраструктури під час війни, роблячи те, що не завжди вдається ворожим ракетам. Чи є вихід із ситуації чи ми опинимось на початок опалювального сезону з непрацюючими комунальними підприємствами?

Заява першого міністра енергетики Шмигаля про необхідність повернути загальний обсяг встановлених енергетичних потужностей (АЕС, ТЕС, ГЕС, ВДЕ) до рівня 54 ГВт викликала дискусію.

Просто правда эта звучала в какой-то странной форме. Про реальность плешивая крыса говорит, как про вероятную угрозу, про все что уже стало фактом - как про гипотетические коварные планы Запад

ДТЕК Ахметова голосно розповідає, що побудує газову електростанцію у Бурштині на 650 МВт за 900 млн. євро. То побудує чи ні? Чи це іще не відпускають польські галюцинації із Гданська?

В уряді поганий настрій після п'ятої конференції про відновлення України.

Пересічні новини щодо стану наукових досліджень переважно невтішні.

Нарешті.

Державна служба – це не тимчасова зупинка між бізнесом і політикою, не запасний аеродром для партійних активістів і не місце, де можна «пересидіти». Це фах і покликання.

Польська історія із істеричними скасуваннями, відмовами, листами, зверненнями та іншими виявами «суб’єктності» України у питанні «УПА-Бандери» відверто перебільшена та переоцінена.