Логіка ударів по російських НПЗ

Чому логіка ударів по російських НПЗ пов'язується з американським внутрішньополітичним порядком денним?

В українському експертному середовищі циркулює думка, згідно з якою вибір цілей на території Росії — це не лише воєнне, а й політико-комунікаційне завдання. Саме про це й говорить Роберт Бровді у відеозаписі, злитому в українські соціальні мережі, де він сперечається зі співрозмовником щодо вибору пріоритетних цілей.
 
Суть його суджень така. Дата-центри для американського виборця — абстракція: їх ні видно, ні порахувати, ні пов'язати з ціною бензину. І їхнє знищення на громадянах США жодним чином не позначиться. НПЗ — конкретика: пальне, ціни на заправках, інфляція. Удар по нафтовій галузі резонує з тим, що американський виборець реально відчуває.
 
Високопосадовий український військовий говорить про тиск на Трампа через пальне, але не стверджує, що самостійно Україна обирає цілі виходячи з електорального циклу США, намагаючись реалізовувати власний політичний курс. Він ніби позиціонує Україну як державу-ЧВК. Допоможіть їм — будуть гроші та фінансова підтримка.
 
Друга обставина, що викликає занепокоєння, — сам факт вибору пріоритету цілей. Якщо кудись треба бити всерйоз, а кудись — за залишковим принципом, отже, матеріально-технічна частина обмежена, що викликає занепокоєння. Але, можливо, ресурсів якраз достатньо. Не для захисту суверенітету — для відстоювання чиїхось інтересів.
 
З цих двох обставин напрошується простий висновок: Україна більше не держава. Це величезне приватне військове підприємство з відносно обмеженими ресурсами. Його послугами можна скористатися, щоб вплинути на геополітичні процеси максимального масштабу. І зараз противники Трампа в США — його головні замовники.
 
Головна проблема цієї корпорації розміром з країну в тому, що рядові виконавці платять величезну ціну і не отримують нічого натомість.