Американський економіст і політичний аналітик Джеффрі
Сакс вважає, що Дональд Трамп дедалі більше віддаляється від суспільних
настроїв США, а його курс на силове вирішення міжнародних конфліктів може
обернутися для республіканців катастрофою на проміжних виборах. І хоча прогноз
Сакса не є вироком, нинішні соціологічні дані та політична ситуація свідчать:
президент справді входить у виборчий сезон у вкрай складному становищі.
Джеффрі Сакс не належить до тих американських експертів, які добирають
слова, коли говорять про Дональда Трампа. Його оцінки
президента США давно вийшли за межі звичайної політичної критики. Сакс говорить
про кризу американської системи стримувань і противаг, надмірну концентрацію
президентської влади, провали зовнішньої політики та те, що називає
стратегічною одержимістю Вашингтона глобальним домінуванням.
А тепер він робить ще сміливіший прогноз: після листопадових проміжних
виборів Трамп може втратити контроль над Конгресом, а отримана демократами
більшість у Палаті представників здатна відкрити шлях до нової процедури
імпічменту.
Це поки що лише прогноз Сакса.
Але проблема для Трампа полягає в тому, що реальність американської
політики вже починає рухатися у напрямку, який робить такий сценарій менш
фантастичним, ніж він здавався ще кілька місяців тому.
Трамп обіцяв мир — Америка отримала Іран
Одне з головних протиріч, на які звертає увагу Сакс,
стосується самого фундаменту політичного бренду Трампа. Трамп
повернувся до Білого дому, позиціонуючи себе як президента, здатного
завершувати війни, а не розпочинати нові. Однак війна з Іраном стала одним із
найбільших випробувань його другого президентського терміну.
Станом на серпень 2026 року конфлікт перетворився на серйозну політичну
проблему для Білого дому. Reuters характеризує ситуацію як фактично затяжне
протистояння без очевидного дипломатичного прориву, тоді як війни та кризи в
Ірані, Україні й Газі залишаються невирішеними. І саме тут
аргументація Сакса набуває політичної ваги.
Він стверджує: Трамп обіцяв американцям уникати нових воєн, але в
результаті опинився втягнутим у конфлікт, який безпосередньо впливає не тільки
на геополітику, а й на життя звичайного американця.
Нафта.
Бензин.
Інфляція.
Вартість життя.
Іпотека.
Медицина.
Робочі місця.
Для виборця всі ці речі значно ближчі, ніж геополітичні пояснення Білого
дому.
Молодь може стати проблемою для Трампа
Особливо важливим Сакс вважає ставлення молодих
американців.
Це покоління, яке дедалі більше стикається з проблемами доступності
житла, медичної допомоги, освіти, працевлаштування та вартості повсякденного
життя. І
коли на цьому тлі Вашингтон витрачає величезні ресурси на чергову війну,
виникає дуже просте питання:
«А що ця війна дає мені?»
Саме тому зовнішня політика перестає бути виключно зовнішньою. Вона
повертається додому — через ціну бензину, продукти, інфляцію та державні
витрати. Brookings
ще в червні зазначав, що війна з Іраном є непопулярною серед американців,
негативно впливає на сприйняття Трампа та збільшує шанси демократів на успіх у
проміжних виборах.
А свіжіші дані ще тривожніші для Білого дому. За
опитуванням Reuters/Ipsos, оприлюдненим 17 серпня, рейтинг схвалення Трампа
впав до 33% — найнижчого показника його нинішнього президентства. Опитування
також показало зростання невдоволення війною з Іраном і економічними
проблемами.
Це вже не просто думка одного професора. Це сигнал
соціології.
Проміжні вибори можуть стати для Трампа референдумом
Американські проміжні вибори традиційно є моментом,
коли виборці можуть покарати президента, не обираючи нового главу держави. Вони
можуть залишити Трампа в Білому домі — але забрати у нього політичний контроль
над законодавчою владою.
І саме цього сценарію найбільше побоюється президент.
Республіканці мають захищати свої позиції в Конгресі, а демократи
отримують дедалі більше можливостей для наступу. Reuters
повідомляє, що демократи вже готуються до можливого повернення контролю над
Палатою представників і планують масштабні розслідування діяльності Трампа та
його оточення.
Тобто навіть якщо слово «імпічмент» поки що звучить як політична зброя,
сам механізм майбутнього протистояння вже формується.
Імпічмент — не автоматичний наслідок втрати Конгресу
Тут важливо не перебільшувати. Навіть якщо
демократи отримають більшість у Палаті представників, це не означає
автоматичного імпічменту Трампа. І тим більше не означає автоматичного усунення
президента з посади.
Процедура імпічменту має пройти через політичний процес у Палаті
представників, а для засудження та усунення потрібна відповідна більшість у
Сенаті. Саме
тому прогноз Сакса варто розглядати не як передбачення неминучої відставки
Трампа, а як опис потенційної політичної траєкторії. Спочатку —
втрата Палати представників.
Потім — розслідування.
Потім — слухання.
Потім — можливе висунення статей імпічменту. І вже після
цього — боротьба за голоси в Сенаті.
До речі, нинішні демократичні плани значною мірою передбачають саме
посилення розслідувань. Reuters повідомляв, що у разі перемоги демократів їхні
лідери планують спочатку використовувати повноваження Конгресу для
розслідувань, викликів документів і слухань, а не негайно запускати імпічмент.
Сакс бачить проблему значно глибше за Трампа
Однак найцікавіше у позиції Джеффрі Сакса навіть не
його прогноз щодо виборів.
Його головна теза полягає в тому, що Трамп для нього не причина американської
політичної кризи, а її симптом.
Це принципова відмінність.
На думку Сакса, проблема існувала задовго до нинішнього президента. Йдеться
про систему, у якій президент отримав величезні повноваження у сфері зовнішньої
політики та застосування військової сили, тоді як Конгрес поступово втратив
здатність ефективно контролювати рішення Білого дому.
Саме тому Сакс критикує не тільки Трампа. Він атакує
всю конструкцію американської зовнішньої політики. На його
думку, Вашингтон десятиліттями намагався підтримувати глобальну перевагу через
військову силу, санкції, зміну режимів та політичний тиск. Іран
для нього — лише найсвіжіший приклад.
Війна стала політичною пасткою
Тут Трамп опинився у вкрай незручній ситуації. Якщо
він продовжує війну — зростають витрати, ризики та невдоволення виборців. Якщо
відступає — політичні опоненти можуть звинуватити його у поразці. Якщо
укладає компроміс — його можуть атакувати власні прихильники, які вимагатимуть
«перемоги».
Якщо посилює удари — ризикує розширити конфлікт. Це класична
політична пастка.
І чим ближче вибори, тим менше часу залишається для її розв'язання. Council
on Foreign Relations ще навесні попереджав, що затяжна непопулярна війна з
Іраном створюватиме дедалі більший політичний тиск на республіканських
кандидатів у Конгрес.
Тепер цей ризик став значно реальнішим.
Конгрес почав чинити опір
Ще один важливий сигнал — поведінка самого Конгресу. У
червні Палата представників ухвалила резолюцію щодо обмеження президентських повноважень
стосовно війни з Іраном. Голосування завершилося з рахунком 215 проти 208,
причому до демократів приєдналися чотири республіканці.
Це важливий прецедент.
Адже питання вже не лише в тому, подобається чи не подобається Конгресу
Трамп. Питання
звучить інакше:
де закінчується президентська влада і починаються конституційні
повноваження Конгресу?
Саме ця суперечка може стати центральною у політичній битві після
виборів.
«Приберіть його, поки він нас усіх не занапастив»
Риторика Сакса надзвичайно різка. Він
фактично закликає американську політичну систему зупинити Трампа до того, як
його зовнішньополітичний курс призведе до масштабнішої катастрофи. Але
за цією різкістю прихована серйозна політична дилема.
Трамп — не абсолютний правитель. Він
президент системи, у якій існують Конгрес, суди, штати, преса, вибори та інші
інституції.
І якщо Сакс має рацію хоча б частково, то головна небезпека полягає не
тільки в особистості Трампа.
Небезпека — у слабкості механізмів, які повинні стримувати будь-якого
президента.
Сьогодні це Трамп.
Завтра — інший президент. І якщо система дозволяє одному главі держави
ухвалювати рішення про війну з мінімальним політичним контролем, проблема не
зникає разом із конкретним прізвищем.
Чи справді Трамп стоїть на порозі поразки?
Поки що говорити про неминучість катастрофи для Трампа
передчасно.
Вибори ще не відбулися.
Рейтинги можуть змінитися. Економічна ситуація може покращитися. Війна
може завершитися.
Трамп може укласти угоду, яку представить американцям як історичну
перемогу. І
тоді сьогоднішні прогнози можуть виявитися перебільшеними.
Але є й інша сторона.
Якщо війна з Іраном затягнеться, ціни залишатимуться високими, а
американці дедалі сильніше відчуватимуть наслідки зовнішньої політики у власних
гаманцях, проміжні вибори справді можуть перетворитися на референдум щодо
Трампа.
Reuters уже фіксує саме цю проблему: президент входить у виборчий сезон
із невирішеними міжнародними кризами та без очевидних зовнішньополітичних
перемог.
Трамп може програти Конгрес, але головним програвшим
стане система
У цьому сенсі Джеффрі Сакс порушує питання значно
ширше, ніж просто «чи переможуть демократи». Якщо Трамп
втратить Конгрес, це буде серйозним політичним ударом. Якщо після
цього почнуться масштабні розслідування — Америка увійде у ще один період
гострої політичної конфронтації. Якщо дійде до імпічменту — Вашингтон знову опиниться у
вирі конституційної та політичної кризи.
Але навіть якщо Трамп збереже контроль над Конгресом, проблема, про яку
говорить Сакс, нікуди не зникне. Чи повинна одна людина мати можливість вести країну у
війну, якщо значна частина суспільства цього не підтримує? Чи
має Конгрес реально контролювати зовнішню політику президента? І
що відбувається з демократією, коли політичні інституції дедалі частіше стають
заручниками особистої волі президента?
Саме ці питання можуть виявитися важливішими за долю одного Дональда
Трампа. Бо
проміжні вибори 2026 року — це не просто боротьба демократів і республіканців
за крісла. Це
може стати голосуванням американців за межі президентської влади.
І якщо прогноз Джеффрі Сакса справдиться, листопад може відкрити для
Трампа не кінець президентства, але початок зовсім іншої політичної реальності
— реальності, у якій Білий дім більше не зможе діяти так, ніби Конгрес, виборці
та система стримувань і противаг існують десь на периферії американської влади.