За даними
Associated Press, це перший випадок, коли в США за один день стратили трьох
людей, із 2010 року. Йдеться про Карлоса Куесту-Родрігеса, Ентоні Даррелла
Хайнса та Джеремі Вільямса. Їхні злочини були різними за обставинами, часом і
масштабом, однак усі троє отримали найвищу міру покарання за вбивства.
В Оклахомі стратили 70-річного Карлоса
Куесту-Родрігеса, засудженого за вбивство своєї співмешканки Олімпії Фішер у
2003 році. Перед смертю він висловив жаль щодо скоєного і відмовився від
прохання про помилування.
У Теннессі смертний вирок виконали щодо Ентоні
Даррелла Хайнса, засудженого за вбивство працівниці мотелю Кетрін Джин
Дженкінс, скоєне ще 1985 року. На момент страти йому було 66 років. У своєму
останньому слові він попросив передати привіт синові.
Третім став 42-річний Джеремі Вільямс в Алабамі. Його
засудили за зґвалтування та вбивство п'ятирічної Кемарі Голланд у 2021 році. За
даними Associated Press, Вільямс сам наполягав на якнайшвидшому виконанні
вироку і відмовився від права на подальше оскарження.
Таким чином, три страти стали не результатом одного
судового процесу чи спільної державної операції. Це збіг календарів трьох
штатів. Але саме цей збіг виявив значно ширшу тенденцію.
Америка переживає новий сплеск смертних вироків
У 2025 році
в США стратили 47 людей — найбільше за понад 15 років. За даними Death Penalty
Information Center, до цього країна тривалий час залишалася на рівні менш ніж
30 страт на рік. Особливо великий внесок у зростання зробила Флорида, де торік
виконали 19 смертних вироків — 40% від загальнонаціонального показника.
Amnesty International також зафіксувала 47 страт у США
у 2025 році й назвала це найвищим показником із 2009 року. Загалом минулого
року смертні вироки були виконані в 11 американських штатах.
У 2026 році хвиля страт продовжилася. Після виконання
трьох вироків 13 серпня кількість страт у США цього року, за наведеними
американськими даними, сягнула 22.
Водночас важливо не створювати хибного враження, ніби
вся Америка одностайно рухається до посилення смертної кари. Насправді
Сполучені Штати залишаються глибоко розділеними.
23 штати вже скасували смертну кару, ще в кількох діє
мораторій або страти фактично не проводяться. Саме тому географія американської
смертної кари сьогодні концентрується лише в частині країни.
Що думають самі американці?
Тут
ситуація також складніша, ніж може здатися. Pew Research Center у своєму актуальному дослідженні
моральних оцінок, проведеному у травні 2025 року, встановив, що 38% американців
вважають смертну кару морально прийнятною, тоді як 34% називають її морально
неправильною, а 26% не вважають це моральним питанням.
Тому твердження про те, що «дві третини американців
підтримують смертну кару», потребує уточнення. Такі показники справді
фіксувалися Pew у минулі роки: наприклад, у 2007 році 64% американців
підтримували смертну кару для засуджених за вбивство. У 2021 році Pew
зафіксував уже 60% підтримки.
Отже, американське суспільство не є беззастережно
прихильним до страти. Навпаки, багаторічна тенденція свідчить про складнішу
картину: підтримка смертної кари залишається значною, але в історичній
перспективі вона знизилася.
І є ще один фактор, який особливо гостро впливає на
дискусію, — можливість судової помилки. У дослідженні Pew 2021 року 78%
американців заявили, що існує ризик страти невинної людини. Це принципове питання: довічне ув'язнення можна
переглянути, якщо з'являться нові докази. Страту — вже ні.
США — виняток серед розвинених демократій
Саме тут
американська ситуація стає особливо цікавою у світовому контексті. Смертна кара не є глобальною нормою навіть серед
держав із розвиненими економіками та сучасними правовими системами. Навпаки,
більшість таких країн від неї відмовилася.
За даними Amnesty International, станом на кінець 2025
року 113 держав повністю скасували смертну кару у законодавстві. Ще 32 країни
не застосовують її на практиці — або скасували за звичайні злочини, або
фактично запровадили мораторій. Загалом 145 держав уже відмовилися від смертної
кари в законі чи на практиці.
Європа тут практично одностайна. У 2025 році Amnesty
International не зафіксувала в Європі та Центральній Азії жодної страти чи
нового смертного вироку. Франція,
Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія
та переважна більшість інших демократичних держав скасували смертну кару. Тому США на тлі західного світу виглядають радше
винятком, ніж правилом.
Японія: інша розвинена демократія, яка не відмовилася від страти
Втім,
Сполучені Штати не є єдиною високорозвиненою демократією, де смертна кара
залишається законною. Японія
зберігає смертні вироки й періодично їх виконує. У червні 2025 року там
стратили Такахіро Шираїші, засудженого за вбивство дев'ятьох людей. Це була
перша страта в Японії майже за три роки.
Особливість японської системи — надзвичайна
закритість. Засудженого, як правило, повідомляють про майбутню страту лише за
кілька годин до її виконання, а родичі можуть дізнатися про смерть уже після
страти.
Таким чином, Японія, поряд зі США, демонструє, що
високий рівень економічного розвитку автоматично не означає відмову від
смертної кари.
Сінгапур: смертна кара навіть за наркотичні злочини
Ще один
приклад — Сінгапур. Ця невелика,
надзвичайно розвинена держава зберігає смертну кару, зокрема за певні злочини,
пов'язані з наркотиками. За даними Amnesty International, у 2025 році в
Сінгапурі було виконано 17 смертних вироків — майже вдвічі більше, ніж роком
раніше.
Правозахисники особливо критикують застосування страти
за наркотичні злочини. Amnesty повідомляла, що у 2025 році значна частина страт
у Сінгапурі була пов'язана саме з наркозлочинами. Цей приклад показує, наскільки різними можуть бути
підходи навіть у країнах, які за економічними та соціальними показниками
належать до найрозвиненіших у світі.
Південна Корея: смертна кара є, але її не застосовують
Ще
цікавіший випадок — Південна Корея. Формально смертна кара там досі передбачена законом. Але останню страту
в країні провели 30 грудня 1997 року. Відтоді жодної людини не було страчено,
тому міжнародні організації класифікують Південну Корею як державу, що фактично
скасувала смертну кару.
Тобто навіть збереження смертної кари в законі не
обов'язково означає її реальне застосування. Це своєрідний проміжний шлях: держава залишає
можливість найвищого покарання, але десятиліттями не використовує її.
Ізраїль: майже повністю скасована, але з винятками
Ізраїль
також демонструє іншу модель. Країна
скасувала смертну кару за звичайні злочини ще 1954 року. Окремі виняткові
положення залишилися для особливих категорій злочинів. Остання страта в Ізраїлі
відбулася 1962 року — тоді був страчений нацистський злочинець Адольф Айхман.
Таким чином, навіть країна, яка стикається з винятково
тяжкими безпековими викликами, десятиліттями практично не використовує смертну
кару.
Світ рухається в один бік — але не без винятків
Парадокс
нинішньої ситуації полягає в тому, що загальна тенденція та американська
практика певною мірою розходяться. У 2025 році Amnesty International зафіксувала щонайменше 2707 страт у 17
країнах. Це на 78% більше, ніж у 2024 році, і найвищий показник, зафіксований
організацією з 1981 року. Однак більшість цього зростання припала на Іран,
Саудівську Аравію та інші держави, де смертна кара застосовується значно ширше.
Серед країн, які виконували смертні вироки у 2025
році, були Китай, Іран, Саудівська Аравія, Ємен, США, Єгипет, Сінгапур, Японія
та низка інших держав. При цьому Amnesty наголошує, що реальна кількість страт
у Китаї невідома через державну таємність і, ймовірно, обчислюється тисячами. Отже, світ не став одностайним у питанні смертної
кари. Але він явно рухається до її обмеження.
Питання, на яке немає простої відповіді
Три
американські страти 13 серпня — це не просто статистика. За кожним вироком стоять жертви, родини, роки судів,
біль і злочини, які неможливо скасувати. Для родичів убитих смертний вирок може
сприйматися як остаточне відновлення справедливості. Для противників смертної
кари — як продовження насильства вже від імені держави.
Існує й інша проблема: держава також може помилятися. Саме тому смертна кара відрізняється від будь-якого
іншого покарання. Судова помилка у справі про довічне ув'язнення потенційно
може бути виправлена. Помилка після виконання вироку стає незворотною.
Американська
історія вже знає випадки виправдання людей, які перебували в камерах
смертників. Amnesty International за 2025 рік зафіксувала в США щонайменше одне
виправдання людини, яка перебувала під смертним вироком. Саме тут проходить головна межа дискусії.
Чи може держава, яка визнає можливість власної судової помилки, залишати
за собою право на остаточне покарання?
США поки
відповідають на це питання — «так». Європа в переважній більшості відповіла — «ні». Японія та Сінгапур залишилися на іншому боці. Південна Корея фактично зупинилася посередині. А світова статистика показує: смертна кара поступово
перестає бути звичайним інструментом кримінального правосуддя і дедалі більше
стає винятком.
Три страти за один день у Сполучених Штатах тому й
привернули таку увагу. Вони нагадали світові про те, що у XXI столітті навіть
серед найрозвиненіших демократій досі немає остаточної згоди щодо найпростішого
й водночас найстрашнішого питання: чи має держава право позбавляти людину життя
як покарання за злочин?
І поки одні країни поступово відмовляються від цього
права, США демонструють, що американська відповідь на це питання залишається
іншою.