Тема із зерновим коридором стає все спекотнішою. 18 березня минає черговий дедлайн щодо дії угод.
Тема із зерновим коридором стає все спекотнішою. 18 березня минає черговий дедлайн щодо дії угод.
Нагадаю історію питання. Після початку широкомасштабної агресії росія повністю заблокувала роботу всіх українських портів. Морський експорт зупинився. Утворилась вбивча ситуація для українських аграріїв та металургів. Особливо постраждала продовольча безпека у світі. Наприклад, до війни наша держава посідала сьоме місце у світовому виробництві пшениці. Жодна залізниця не вивезе одна суходолом понад 60 мільйонів тонн зернових та олійних.
Завдяки принциповій позиції ООН та її генсека Антоніу Гуттереша та особливо президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана у липні минулого року було підписано пакет угод, названі «Стамбульською ініціативою».
Як же росія не хотіла погоджуватись, але притисли до стінки. Передусім військовим шляхом, зокрема підводні мандри крейсера Москва у квітні минулого року, першокласна липнева робота української САУ «Богдана» і французького «Цезаря» по позиціях росіян на українському острові Зміїний. Ну і звичайно, розташування в Одесі протикорабельних ракет «Гарпун» американського виробництва. Все це призвело до того, що росія просто втратила контроль над Чорним морем в районі торгівельних шляхів. Прикриваючись гуманітарною парасолею, стиснувши зуби, рф довелося підписувати.
Нагадаю, що діє дві рівнозначні документи. Одна підписана між Україною, ООН і Туреччиною, інша ж має підписи росіян, турків і тієї ж ООН. Тобто відсутній єдиний акт, до стояли б підписи як України, так і росії. Це принципово.
Найбільший мінус домовленостей – строк дії у 120 днів, після чого є необхідність повертатись до політичних перемовин. Цим намагалась скористатись рф у листопаді, але не вийшло. Бо Україна з іншими підписантами своєї угоди не бачили проблем для її продовженні. Росію поставили у позицію цугцванга.
Попри те, що відбулося подовження угод, кремлівські представники у Спільному координаційному центрі просто гальмували і гальмують зараз роботу «зернового коридору» на повну силу. Три українські порти просто відмовляються приймати зерно. Замість узгоджених перевірок в необхідній кількості росіяни просто заварюють самовар.
І от ми знаходимось у нинішній часовій точці, коли росія починає знову качати свої права. Всупереч тексту угод замміністра закордонних справ рф Олександр Грушко заявив про подовження угоди на 60, а не 120 днів. Бо начебто угода «працює у півсили» і, як сказав Пєсков, це є «жестом доброї волі». Як на мене, єдине, чому домовленості працюють так – це позиція самої рф та її постійні чаювання.
Хоча, звичайно, неофіційно говорять про невдоволення москви подальшим блокуванням роботи аміакопроводу, який йде з російського Тольятті до української Одеси. Цей маршрут належить групі «УралХім» близького до путіна Дмитра Мазепіна. Україна у цьому питанні, до речі, не ховається. Президент Зеленський прямо заявляв, конкретна тема залежить від обміну військовополонених за формулою «всіх на всіх».
Давайте поглянемо правді в обличчя. Хто найбільший ворог російського бізнесу в Україні? Відповідь однозначна – невмотивована агресія російської армії проти незалежної та суверенної сусідки України.
Отже чи домовились на 60 днів, як каже росія? Ні, абсолютно. Україна не приймає такі умови, Туреччина і ООН констатують продовження перемовного процесу.
Давайте поміркуємо, чому росія каже про саме 60 днів, а не 70, 80 тощо?.. Насправді корінь такої позиції особисто бачу в проведенні президентських та парламентських виборів у Туреччині, що відбудуться, нагадаю, 14 травня. Ердогану зараз вкрай непросто після масштабних землетрусів, що зіграли роль «Чорного лебедя» у внутрішньополітичному житті. Більше того, є окремі соціологічні дані про те, що опозиційний кандидат Кемаль Киличдароглу випереджає Ердогана на понад 10%, а опозиційний блок «Альянс націй» лідирує у парламентських перегонах на 6% обходить Партію справедливості та розвитку Ердогана. Одним словом ситуація складна.
Імовірно москва вирішила організувати певне поле для травневого маневру. Якщо Ердоган матиме найкращі шанси перемогти, москва зробить черговий жест «доброї волі» та зробить подовження «зернової угоди» черговою геополітичною перемогою конкретно нинішнього турецького лідера. Цим самим, Ердоган нібито буде змушений в майбутньому віддавати борг путіну за послугу. Хоча, підкреслюю, такий крок нічого не дасть. Якщо ж перемагатиме прозахідна опозиція, москва знайде привід вийти з цієї зернової угоди, яка трималася і тримається на авторитеті Ердогана.
Надіюсь, всі задіяні сторони у перемовинах розуміють цю розтяжку, тому жодним чином не погодяться на скорочення пролонгації Стамбульської ініціативи. Москва сьогодні не покращила свої позиції, навпаки.
Іронічно, як росію вкотре обіграють у системі координат, яку ж москва сама і створила своїм ембарго на Чорному морі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.