Фактор Пелосі: чи здатен світ на ядерний самопорятунок

Рік тому мало хто міг повірити, що один літак та 82-річна жінка актуалізують питання мілітарного атому на максимальному рівні

6 серпня світова спільнота відзначає День боротьби за заборону ядерної зброї. Меморіальну дату обрали невипадково: в цей день у 1945 році США вдарили по Хіросімі. Тоді уранова бомба «Малюк» позбавила життя понад 140 000 людей. А за три дні плутонієвий «Товстун» впав на Нагасакі…

Минуло 77 років. В Європі триває найбільша континентальна війна з часів Другої Світової. Але 2 серпня людство серйозно замислилось про перспективи свого подальшого існування. Сотні тисяч людей слідкували за одним-єдиним літаком: бортом SPAR19, яким до Тайваню летіла спікерка палати представників США Ненсі Пелосі.  

І доки одні будували складні геополітичні теорії, інші роздумували: зіб’ють чи ні.  Одночасно намагаючись усвідомити  можливість життя в режимі зворотного відліку. «Я не знаю, якою зброєю вестиметься Третя світова війна. Але Четверта – палками та камінням». Цим висловом Альберт Енштейн як ніхто краще передбачив перспективи людства у випадку масштабних і радикальних геополітичних розбірок.

Все це свідчить про глибоку кризу світової безпекової системи. Адже де-юре та де-факто в умовах сьогодення іноді стають діаметрально протилежними явищами. У 2014 році Україна отримала перші свідчення цього, а 24 лютого 2022 року – розгонистий «підпис» від тієї ж росії.

Ще в грудні 1994 року наша держава підписала два важливі документи: Будапештський меморандум, а після нього – Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). І якщо Договір – це світова угода про нуклеарне роззброєння та мирне використання атому, то Меморандум – письмова домовленість про гарантії безпеки для України в обмін передачу рф ядерної зброї. До його підписання приєднались США, Великобританія, Китай, Франція і росія. Як росіяни «прогарантували» Україні безпеку та захист від агресії, спостерігаємо вже 8,5 років.

Годі й говорити, що за положеннями Меморандуму країни-гаранти мають домогтися від Радбезу ООН допомоги у випадку агресії проти України. Очевидно саме глибока стурбованість, а не підтримка союзників, допомагає сьогодні стримувати агресивного «гаранта».

Де-юре маємо міжнародну угоду. Де-факто – прецедент. І хоча КНР в особі директора департаменту контролю озброєнь МЗС Фу Цуна запевнила, що не має наміру першою використовувати ядерні засоби, невідомо, хто вирішить першим порушити умови ДНЯЗ. Враховуючи, що Індія та Пакистан не є підписантами Договору, а Північна Корея у 2003 році заявила про вихід з угоди, безпекова ситуація набуває додаткових ризиків.

І це лише у військовому секторі. Тим часом окупована Запорізька АЕС – найбільша в Європі – вийшла з-під контролю МАГАТЕ. А представництво Канади в ООН повідомило про виділення $6 млн. на ядерну безпеку України. З них $6 млн. призначені Держдепу США для «допомоги Україні виявити та реагувати на незаконні ядерні транспортування на її території».

Очевидно, що світ очікує або доопрацювання існуючої системи, або створення кардинально  нової. В будь-якому разі вона має бути фактично дієвою, з усіма належними важелями стримувань та гарантій. Учасниками безпекової архітектури мають стати ті, хто реально здатен гарантувати, контролювати, а за необхідності – ефективно діяти.

В цьому випадку питання заборони ядерної зброї отримає інший кут бачення. Адже атом з мети перетвориться на інструмент. Як, до прикладу, лопата. З її допомогою можна висадити чудовий сад, городину або квітник. А можна – вбити і пограбувати сусіда.

Ubi ius incertum, ibi nullum – де закон нечіткий, там його немає. Вибір за людством і воно здатне знайти вихід.