20 січня 2021 року відбулась важлива подія: інавгурація Президента США Джозефа Байдена. Промова справила величезне враження, викликала багато думок, окремі з яких, я викладу в серії матеріалів.
Отже, 20 січня було проголошено про закладення нових підвалин етичної політики, нові принципи респектологічного мислення, відновлена увага цінностям єдності в прагненні до досягнення щастя і добра.
Приємно бачити представників справжньої політичної еліти, які відчайдушно прагнуть довести одну досить ґрунтовну та глибоку істину: політика — це не мистецтво війни або конфронтації, політика — це мистецтво пошуку компромісів, повага і прийняття різності, споконвічне усвідомлене прагнення до цілісності, лояльності, вірності ідеалам демократії і свободи.
На початку промови Президент США Д. Байден звертається до посадовців, незалежно від того, яку партію вони представляють, він особисто звернувся до УСІХ, в тому числі і Віце-Президента Пенса. Відтак, вже на початку промови стало зрозумілим, що поділ може бути лише в ідеології, різними можуть бути погляди на методи досягнення процвітання та могутності США. Але не можуть бути розділені американці, не можуть політики чубитися за владну булаву, нехтуючи вищими цінностями. Червоною ниткою усього виступу лунала ключова теза: єдність.
Чи саме нам, українцям, не бракує цього сьогодні? Єдності не лише в боротьбі із зовнішнім ворогом, єдності у постійній зневазі до попередніх урядів та президентів, а єдності геть в іншому. Єдності конструктивної, несамовитої, справжньої: у досягненні вищої мети розвитку соціальної системи через невпинний та невблаганний розвиток самого себе.
Промова Байдена була вельми пишномовною, водночас стриманою та поміркованою, позбавленою зайвого пафосу і агресивної риторики. Жодного разу не було згадано на ім’я колишнього 45 президента. Нехтування ним звичних правил та норм політичної етики певним чином сприяло сумним подіям 6 січня 2021 року. Утім, і це Америка мала пройти, аби справжня цінність демократії, цінність внутрішньої злагоди та миру стала більш усвідомленою, значущою і практичною потребою, а не книжковою, метафоричною, міфічною та під час карикатурною категорією. Тим самим, Байден не викреслив свого попередника з історії, він лише показав, що справжнє місце та оцінку кожного з президентів дасть лише історія і час.
Майбутньому, наступному, переконаний — іншому Президенту України, потрібно скористатися досвідом старших і більш досвідчених політиків, зокрема США. Не слід послуговуватись звичайною, водночас цинічною, риторикою „в усьому винні попередники”, „всіх посадимо”, „я — добро, а вони — зло”…Слід бути відвертими, передусім перед самими собою: кожен Президент України зробив щось добре і конструктивне. Кожен, в міру своєї компетентності і можливостей, здійснив власний внесок в розбудову нашої держави. Врешті- решт, комусь потрібно нарешті покласти край неповазі до інституціональних структур. Тому без критики, баз зайвих реверансів і підсвічування негативу, який і так всі бачать і розуміють (українці — не діти!!!), новий лідер України має об’єднати її.
А у нас є багато того, заради чого вся українська нація може об’єднатися.
Моя формула : об’єднання через прощення.
І початком цьому слугують вірні та правильні наративи, правильна конструктивна риторика, вірні коректні наголоси на спільності та єдності нового поміркованого, респектологічно мислячого етичного лідера України. Источник:
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.