Тенденції посилення російської пропаганди та її наслідки

Мало хто вірив, що в умовах ХХІ століття, періоду стабільності в Європі та 25 років існування незалежної української держави, Росія наважиться на відкриту і підступну воєнну агресію проти України.

Інформаційну війну проти України Російська Федерація розпочала значно раніше від нинішньої гібридної війни. Російські телевізійні канали, кінофільми, серіали заполонили інформаційний простір України від початку 90-х років. Росія й далі провадить проти України широкомасштабну інформаційну війну. Перекручені новини, неправдива інформація, зрежисовані постановки, які транслюють російські ЗМІ - все це набуває катастрофічних розмірів.

Про неприховану кремлівську пропаганду вже давно відкрито говорять керівники Європейських країн. Однак протидія російській інформаційній експансії є проблемним питанням сьогодення, яке потребує жорсткої світової реакції по відношенню до Російської Федерації.   

Нажаль, ні відповідна заборона російського інформаційного продукту, а ні позбавлення російських журналістів акредитації не зупинили процес т.зв. інформаційних пропагандистських «вкидів» та нав’язування ідеї «старшого брата». 

Сьогодні продовжує існувати очевидна загроза російського втручання як в інформаційне поле України так і цивілізованих країн Європи. Поширення російськими ботами завідомо спотвореної інформації, професійно підготовленої в кремлівських застінках,  здатне провокувати негативні процеси в середині країн зацікавлення, що і призводить до виникнення внутрішньодержавних конфліктів, від яких так відсторонюється Москва.

         Своєю гібридною війною Росія значно поглибила кризу ЄС та наростання дезінтеграційних тенденцій в середині спільноти. Інформаційні кампанії зі стимуляції сирійських біженців в Європу, поширення  антиамериканських та євроскептичних настроїв серед членів ЄС – все це можна вважати реальними невійськовими перемогами Росії над Заходом.

Поширювана Кремлем пропаганда та дезінформація з політичними та військовими цілями, спрямовані на внутрішню (російську) та зовнішню (українську та західну) аудиторію. При цьому вектор пропаганди завжди націлений на захист інтересів світового агресора.