Будь-хто може стати рабом

Слово «работоргівля» викликає у вас якісь асоціації про сиву давнину, коли чорношкірих рабів продавали на ринках старого й нового світу? Відкиньте ці стереотипи! Торгівля людьми – це не історія

Чому про сучасну работоргівлю не можна мовчати

Слово «работоргівля» викликає у вас якісь асоціації про сиву давнину, коли чорношкірих рабів продавали на ринках старого й нового світу? Відкиньте ці стереотипи! Торгівля людьми – це не історія, а явище сучасне, яке поряд з нами!

Весною Рада Європи оприлюднила звіт, де зробила висновок, що работоргівля та експлуатація рабської праці в Європі зростає. За даними Держдепартаменту США щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. Центр безпеки людини вказує, що ця цифра набагато більша – 4 млн. А ЮНІСЕФ інформує про те, що кожного року 1,2 млн. дітей стають рабами.

Серед форм експлуатації більше 90% займає трудове рабство й сексуальна експлуатація. Якщо в першому випадку об’єктом работоргівлі стають переважно чоловіки, то в другому – переважно жінки та діти. Дитяча работоргівля з кожним роком все більше набирає обертів. За даними ООН 30% жертв складають саме неповнолітні. Як і дорослих їх використовують в проституції, порнографії, а також в жебрацтві.

Україна знаходиться в епіцентрі цих жахливих процесів. МВС повідомляло, що в 2017 році кількість випадків торгівлі людьми зросла втричі порівняно з позаминулим роком. Але ті 346 випадків, які виявили, це крапля в морі реальної работоргівлі. Насправді ми не знаємо її масштабів. Війна на Сході робить свій вагомий внесок. На окупованій території закони не працюють і буд-яка людина може в один чудовий день стати невільником.

Навіть поверховий перегляд наших новин демонструє, що работоргівля все глибше проникає в повсякденне життя. Чого тільки варті повідомлення про спроби недолугих батьків продати власних дітей. Мало не щотижня читаємо про такі факти.

Найстрашніше, що в групі ризику перебувають усі. Від немовлят, яких можуть викрасти для перепродажу в чужі родини, до дідусів і бабусь, яких використовує жебрацька мафія. Звичайно, найбеззахисніші – діти, але й дорослі не застраховані від лиха.

На цьому фоні дивує небажання політиків та управлінців серйозно говорити на цю тему. Між тим, вона мусить перебувати в центрі внутрішньої політики. Адже мова йде про людські життя. Саме люди, а не вугілля, нафта чи газ є найціннішим ресурсом країни.

Сьогодні у Всесвітній день протидії торгівлі людьми є привід про це задуматись. Нам, як ніколи, потрібна сучасна ефективна стратегія протидії работоргівлі. Така стратегія та її дієва реалізація можливі лише за умови об’єднання сил держави та громадського сектору. Сподіваюсь, особи, які відповідають за долю країни, усвідомлять важливість цієї місії. Й замість безглуздих чвар та «розборок» ми матимемо фахову дискусію на тему боротьби з работоргівлею.