Нормандський формат іде в тінь

На перші шпальти світових мас-медіа потрапила зустріч двох лідерів – Сполучених Штатів і Північної Кореї.

На цьому тлі якось загубилася інша зустріч – міністрів закордонних справ України, Росії, Франції та Німеччини (у так званому нормандському форматі). І загубилася, можливо, не тільки тому, що переговори Кім Чен Ина та Дональда Трампа носять історичний характер, але тому, що нічого нового нормандський формат уже давно не може запропонувати.

Більше року міністри закордонних справ не зустрічалися в нормандському форматі. Уже цей факт сам по собі мав би вселити в оглядачів оптимізм – нарешті відновився діалог, а відтак, можливо, варто очікувати і якихось результатів. Очевидно, що переговори пробуксовують передусім через неготовність Росії до компромісних рішень. Кремль зробив усе можливе, аби девальвувати саме слово переговорів, усі переговорні платформи – чи мінський процес, чи нормандський формат.

Хоча часом бажають кращого і ініціативи чи безініціативність інших учасників переговорного процесу. Так, минулого року нормандський формат за великим рахунком не працював належним чином через те, що Німеччина була більше сфокусована на виборчому процесі, а потім на коаліційних переговорах. Та й про російське лобі забувати не варто.

Не завжди достатньо наступальною є і українська дипломатія. Із останньої нормандської зустрічі стало відомо, що лише почався переговорний процес щодо миротворчої місії та звільнення українських політичних в’язнів. Це при тому, що українське керівництво вийшло з пропозицією спрямувати для врегулювання конфлікту миротворців ООН ще в 2015 році. Уже давно тривають і складні, виснажливі переговори щодо звільнення українців, що перебувають в російських тюрмах.

Найгарячішим питанням було і залишається припинення вогню, встановлення сталого перемир’я. Без сумніву, нашій стороні варто активно обговорювати військові, безпекові питання, але при цьому не ігнорувати і гуманітарну сферу. Наша дипломатична перемога залежить від того, наскільки ми послідовні у відстоюванні своїх цілей, а також від того, наскільки нам вдалося заручитися підтримкою ключових партнерів на Заході.

Сьогодні українська  дипломатія має як ніколи орієнтуватися на послідовну, невпинну реалізацію українського інтересу через будь-які формати. Тоді і нормандські переговори не опинятимуться в тіні міжнародної політики.