«Найбільш безвідповідальний (потенційний) президент»
Саме так встигли охрестити Трампа провідні експерти з питань безпеки його рідної республіканської партії – підписанти колективного листа, в якому засуджують неоднозначні й необдумані заяви кандидата.
Непотрібність НАТО, відмова США від союзних зобов’язань в рамках системи колективної оборони, запровадження «платних послуг» за зусилля Вашингтона у підтримці безпеки і стабільності в Європі – ось лише кілька прикладів зовнішньополітичних «ініціатив» кандидата-республіканця.
Не залишилася поза його увагою і Україна. Пункт про надання допомоги Києву в умовах війни з Російською Федерацією було виключено з фінальної версії програми Трампа як єдиного кандидата від республіканців. Інтриги додає і «російський слід» у зв’язках ключових фігур його команди.
Вітчизняні міжнародні оглядачі й експерти одразу обурилися, згадуючи палкі промови республіканців, в першу чергу сенатора Джона МакКейна, на підтримку нашої держави, які вимагали від адміністрації демократа-Обами рішучих дій щодо допомоги України в умовах російської агресії, аж до надання летальних озброєнь.
Майбутня американська #зрада?
Реакцією українського експертного й медіа-середовища стала мало не #зрада з боку наших американських партнерів. На запитання української редакції «Голосу Америки» щодо «українського пункту», провідні республіканці ніяково пояснювали, що, буцімто, програма кандидата – це ще не остаточна політика нової адміністрації, та й взагалі, хто ті програми читає? Таке пояснення, однак, не зовсім влаштовувало українців.
Однак, перш ніж проголошувати можливу (хоча й маловірогідну) перемогу Трампа ледь не катастрофою для українсько-американських відносин, варто взяти до уваги кілька моментів.
По-перше. Не слід підходити до перебігу президентських виборів у США за виключно українськими стандартами, де зовнішня політика є суттєвим фактором. Це в наших невеселих соціально-економічних реаліях зовнішньополітичний вектор відіграє провідну роль в агітації, відволікаючи увагу суспільства від справді актуальних проблем. Для американських громадян на першому місці стоїть їх добробут, безпека, рівень оподаткування тощо.
По-друге. Усі зовнішньополітичні реляції Трампа зводяться до… критики нинішнього господаря Білого дому. Кожна «новація» у виконанні республіканця закінчується тим, що у демократів за останній час в цьому сенсі було ще гірше. Цією дискусією «головний республіканець», подібно до більшості вітчизняних політиків, нівелює власну відсутність стратегічного бачення розвитку країни.
Відтак можна впевнено говорити про те, що Дональд Трамп – типово український кандидат на виборах американського президента, тож тема зовнішньої політики й кооперації з Україною для нього є не більше ніж одним з інструментів критики. Американський виборець, який звик до зовсім іншої якості передвиборчих перегонів та дискусій, врешті зробить свій, цілком розумний вибір.