Сербія - це Європа!

В неділю в Сербії відбулися вибори до Парламенту Сербії – Народної Скупщини. Привітати з перемогою можна Сербську прогресивну партію прем'єр-міністра Олександра Вучіча, яка підтримує європейський шлях

В неділю в Сербії відбулися вибори до Парламенту Сербії – Народної Скупщини. Привітати з перемогою можна Сербську прогресивну партію прем'єр-міністра Олександра Вучіча, яка отримала приблизно половину голосів виборців і включає в себе низку проєвропейських політичних партій. Інша проєвропейська коаліція в складі Соціал-демократичної партії, Ліберально-демократичної партії і Ліги соціал-демократів Войводини отримує 5% голосів виборців. Таким чином, правляча партія отримає близько 145 місць у парламенті з 250 можливих і сформує абсолютну більшість. Ще два роки тому, після парламентських виборів, пан Вучіч задекларував рух країни в Євросоюз і зауважив, що цей історичний шлях потягне за собою болісні економічні реформи. Отже, тепер новий парламент буде ефективніше здійснювати реформи на шляху до євроінтеграції. Згадаймо останні події, на фоні яких відбулися вищезгадані вибори: Європарламент своїм рішенням від 17 квітня 2014 року зупинив будівництво «Південного потоку». Росія відмовляється від проекту газогону «Південний потік», за словами Путіна, «...через позицію Болгарії». Цікава реакція й прем'єр-міністра іншої слов’янської країни, Чехії: Богуслав Соботка рішуче виразився проти будівництва Південного потоку, адже його реалізація зашкодить ... інтересам України! Альтернативою мав стати так званий «Турецький потік», і Росія навіть почала його будівництво. Проте, в результаті не отримала згоду Туреччини та Македонії на таке будівництво, і знову залишилась ні з чим. Цей ляпас імперським амбіціям РФ таким чином прокоментував тодішній прем'єр-міністр ще однієї південнослов’янської країни, Македонії, Нікола Груєвський: «Ми - країна, яка націлена на євроатлантичне співтовариство, і при прийнятті рішень, що мають стратегічне значення, керуємося цією метою». Запитаєте: гаразд, а що ж «братушки-серби»? «Що тут не так? Я не бачу, а ви?» – відповів на таке запитання Олекасандр Вучіч, додавши: «Мова не йде про те, щоб ставати на чиюсь сторону. Наша сторона - це шлях в ЄС, наша сторона - інтереси Сербії».Уявіть довжину «ножів в спину», які слов’яни повстромляли своїм «братушкам» самі знаєте куди. Але це ще не все. Наразі увага балканців прикута до іншого проекту. Так, Трансадріатичний газопровід (Trans Adriatic Pipeline, TAP), яким азербайджанський газ з родовища Шах-Деніз від західних кордонів Туреччини буде поставлятися в Європу, має з'єднати Грецію, Албанію і південь Італії.27 травня 2015 року Олександр Вучіч заявив, що країна готова диверсифікувати джерела постачання газу, зазначивши, що це «дуже важливо для наших американських друзів». Така позиція є індикатором європейського вибору Сербії, адже згадана мета є нічим іншим як вибором подальшого шляху і одночасно перестрахуванням на випадок неадекватних дій зі сторони Росії. Так, остання вже пригрожувала визнанням Косова у випадку вступу Сербії до НАТО. До речі, у лютому 2016 року сербський парламент ратифікував угоду про співпрацю з НАТО, згідно з якою війська альянсу зможуть вільно пересуватися дорогами Сербії. У чому суть такого очевидного європейського та євроатлантичного вибору Сербії? Для європейської країни Сербії членство в ЄС виглядає цілком природним - Сербія гармонійно входить до економічної архітектури європейського простору. Так, Євросоюз є її основним торговим партнером: доля як імпорту в Сербію, так і експорту з Сербії в ЄС складає більше 60%, разом з іншими європейськими країнами-кандидатами в ЄС – близько 80%. Прямі іноземні інвестиції з країн ЄС склали 76% від загальної кількості прямих іноземних інвестицій в Сербію за період 2005-2014 років (в чисельному вираженні за 9 років ЄС вклали в Сербію 13,5 млрд. євро). Отже, остаточний вибір зроблено ще два роки тому, а в неділю ми мали чергове тому підтвердження. Вірним шляхом ідете, товариші, як казав ватажок однієї північної варварської країни. А ви, друзі, не забувайте, що нова історія складається на наших очах; саме зараз формується майбутнє не лише наше, але й наших нащадків на багато поколінь.