Проголошується початок електромобільної революції

Днями чимало українських ЗМІ та інформагенцій розповсюдило новину, що нібито електромобілі в Україні можуть подешевшати на 30%.

Джерелом "сенсаційної" новини стало Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке організувало  громадські слухання на підтримку  законопроекту  N4205а від 01.07.2014, яким пропонується внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання зростання попиту на екологічні види транспорту та зниження енергетичної залежності України.

На громадських слуханнях лунало багато схвальних слів та повідомлялося, буцімто законопроект на три роки зменшить податкове навантаження на ввезення електромобілів в Україну і навіть допоможе в майбутньому суттєво скоротити дефіцит платіжного балансу України за рахунок зниження споживання нафтопродуктів.

Не розділяю радості учасників слухань і можу впевнене заявити, що ніхто з них, в тому числі журналісти, які з піднесенням описували цю подію, згаданого законопроекту не читали. В чому його суть?

Проект передбачає "звільнення від оподаткування операцій із ввезення на митну територію України електромобілів, а також операцій з підакцизними товарами з реалізації легкових автомобілів, обладнаних електричними двигунами (крім гібридних двигунів), з числом місць для сидіння не більше дев'яти, включаючи місце водія".

Таке визначення електромобілів і сам законопроект один в один позичені в  сумновідомому Митному Союзі. Майже рік тому так звана "Рада Євразійської економічної комісії" за ініціативою Росії схвалила в країнах Митного союзу з 1 лютого 2014 до 31 грудня 2015 року тимчасове обнуління мит на "легкові автомобілів з електроприводом з числом місць до дев'яти, з місцем водія".

Схвалити схвалила, але в чинних кодах  Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності Митного союзу, таке формулювання відсутнє – там й надалі під кодом 87039010 залишаються "Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі - з електродвигунами". Таким же самим залишилося Імпортне мито на електромобілі - 19% (а не 0 як "схвалювалося") та ввізний ПДВ - 18%.

Позичене в євразійців формулювання з багатьох причин вбачається вкрай невдалим.

По-перше, визначення "автомобіль з електроприводом" припускає неоднозначне тлумачення, адже будь який автомобіль – з електричним чи бензиновим двигуном – має електропривод, наприклад, в складі склопідіймача або очищувача вітрового скла.

По-друге, є незрозумілим для чого окремо виділені "легкові автомобілі". Якщо автори законопроекту поставили собі за основну мету покращити екологічну ситуацію, то вони не обмежувались би легковими електромобілями і розповсюдили пільгове оподаткування на електроавтобуси (автобус – це автомобіль з числом місць для сидіння більше 8) та електровантажівки, які сьогодні стрімко розвиваються і помножуються на світовому ринку. Також існують і прибувають усілякі квадроцикли та інші електричні екзотичні види транспорту. Тобто потреба у виокремленні для пільгового оподаткування самостійної підакцизної групи електромобілів є вкрай сумнівною.

По-третє, в Податковому Кодексі та Митному тарифі України електромобілі визначаються наступним  чином: "транспортні засоби, оснащені електричними двигунами" (код ЗЕД 8703 90 10 00). Однак, в законопроекті запропоновано звільнити від оподаткування операції із ввезення на митну територію України "легкові автомобілі з електроприводом з числом місць до дев'яти, з місцем водія". Таке визначення відсутнє і в українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка є основним документом для митниці при визначенні ставки податку. Отже, в зазначеній редакції запропонована норма просто не буде працювати.

В березні 2014 року мною було запропоновано законопроект № 4605   "Про внесення змін до Митного тарифу України" щодо встановлення ставок ввізного мита на рівні 0% на транспортні засоби, оснащені електричними двигунами. На жаль, він й досі знаходиться на розгляді в профільному Комітеті з питань податкової та митної політики – і сьогодні ставка на всі електромобілі залишається на рівні 10%. На мою думку, з точки зору законодавчої техніки простіше змінити цифру 10 на 0 і не ускладнювати собі життя премудрими і непрацюючими формулюваннями. 

Є певні питання і до економічної ефективності запропонованого законопроекту. На жаль, до нього не додано техніко-економічне обґрунтування. Але зовсім не важко підрахувати, що запропоноване скасування акцизного податку на реалізацію майже не вплине на здешевлення тієї, формально не існуючої, групи електромобілів.

Спробую довести це на прикладі найпопулярнішого в світі електромобіля моделі Tesla S потужністю 225 кВт, ціни на який в Європі починаються від 80 000 євро.  Чинна ставка акцизного податку на транспортні засоби, оснащені електричними двигунами складає 109 євро за 1 штуку. Тобто в разі прийняття законопроекту, Tesla S в Україні здешевіє лише на 0,1%. Чи варте таке мізерне "стимулювання зростання попиту на екологічні види транспорту та зниження енергетичної залежності України" круглих столів і пафосних промов? І хіба дозволить такий законопроект "суттєво скоротити дефіцит платіжного балансу України за рахунок зниження споживання нафтопродуктів" – як було сказано на тому ж круглому столі?

До речі, в Податковому Кодексі сховався ще один мізерний податок, який доречно відмінити через те що він не вартий клопоту власників електроавто і зусиль податківців на його адміністрування - це ставка збору за першу реєстрацію транспортних засобів для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном. Вона складає 0,63 гривні за 1 кВт потужності двигуна – для Tesla S це 141 грн 75 копійок...

В своїх публікаціях і зверненнях до КМУ я неодноразово виступав за необхідність державного стимулювання попиту на електромобілі і прийняття відповідної програми. Національні програми виробництва і розвитку електротранспорту  (екологічних видів транспорту), які передбачають різноманітні методи стимулювання виробників і покупців електромобілів, за останні роки затверджені у багатьох країнах світу. Зазвичай в них описані податкові та митні заходи підтримки електротранспорту, схеми пільгового кредитування та пільгового лізингу, заходи створення і розвитку сервісної інфраструктури експлуатації електромобілів.

Наразі в Україні вже існує 2 законопроекти, які спрямовані на зниження цін на електромобілі, але, насправді, вони не набагато стимулюватимуть попит на них, навіть якщо б насправді ціни знизилися аж на 30%. Дійсно, електромобілі у нас не надто популярні значною мірою через високі ціни, але основним фактором, що гальмує розвиток їх ринку, є відсутність відповідної інфраструктури. Тому ми – законодавці і Уряд маємо синхронно займатися і цінами і зарядними станціями. Нам буде потрібно узагальнити чималий міжнародний досвід і взяти з нього найбільш ефективні заходи, які можуть бути реалізовані в Україні. Комплекс подібних заходів державної підтримки добре відомий на прикладі досвіду країн Європи, США, Китаю та Японії.

Хоча, знову не дочекавшись від Уряду проекту Програми державної підтримки електричного автомобільного транспорту, відчуваю що народним депутатам доведеться самостійно працювати над змінами до законодавства, які полегшать будівництво зарядних станцій, стимулювання придбання електромобілів та власного виробництва, надання електромобілям переваг при русі і паркові, створення інших привабливих  умов їх експлуатації та обслуговування. Втім, не полишаю надії побачити розроблену Урядом Програму і не припиняю спроб ініціювати її розробку.

Варто зазначити, що згаданий вище Tesla S є найдорожчим електромобілем, а загалом їх ціна вже наближається до вартості авто з бензиновим двигуном. Проте, сьогодні ринок електроавто в Україні перебуває в зародковому стані - обсяги їх продажів вимірюються кількома десятками на рік. Це дуже мало. Наскільки мені відомо, в Україні ще офіційно не продано жодного електромобіля марки Tesla, проте, наприклад,  в п’ятимільйонній Норвегії їх купують до 70 штук на день.

Маркетологи кажуть, що головним для розвитку ринку є вселити впевненість в споживачів. Варто згадати, що в країнах, де тепер існує просто ажіотажний попит на електроавто, все починалося з пропаганди екологічно чистих автомобілів. І така пропаганда здійснювалася не лише за рахунок державних програм, але й силами місцевих органів влади, засобів масової інформації та активістів екологічного руху.

Також потрібно усвідомити, що в цивілізованих країнах стрімке зростання попиту на екологічні авто викликане не "модою", а в першу чергу відповідальністю людей за довкілля і намаганням мінімізувати особисту шкоду для планети. На мою думку, ідея розвитку електромобільного транспорту в Україні співпадає з нашою національною ідеєю в частині позбавлення енергозалежності від Росії, економії національних енергоресурсів (хто як не українці любить економити?), збереження навколишнього середовища та покращення екології наших міст.

До того ж, ми – українці любимо робити революції, то чому б нам не розпочати готувати автомобільну революцію, яка посуне бензинові авто? В мене навіть революційні лозунги готові "Електромобіль – це любов до України" та "Кожному українцю по електромобілю!"

Починаємо?