Притча про всемогутність (дві в одній).

Притчі про Бога й людину

Людина – найвсемогутніша істота на Землі. Для всіх інших істот на Землі вона як бог. І от якось йшов чоловік лісом, і наступив на мурашник. Мурашки створили галас і кажуть. Ти всемогутній, ти зруйнував наш мурашник в одну мить. Але ти можеш все на світі. Будуєш будинки і різні складні механізми. Ти можеш все, а отже просимо тебе, молимо, о чоловіче, якщо твоя ласка, відремонтуй наш мурашник, ми його будували роками, і щоб нам його відтворити, необхідно не один рік. Чоловік згадав, як виглядав той мурашник і каже – я вам побудую ще більший мурашник, -  і насипав величезну купу землі. Але ж ми не можемо жити просто в купі землі – обурилися мурахи, - там повинні бути тисячі ходів і складів, система поєднаних нірок і камер. Чоловік зніяковів і запропонував – давайте краще я вам побудую гарний будинок чи палац. А ті знову – не можемо ми жити у будинку також, і в палаці не можемо. Тоді чоловік і каже – вибачте мурахи, - так, я сильний, і можу зруйнувати ваш мурашник, але я не вмію будувати мурашники. Я можу побудувати для вас різні споруди, красиві будівлі, але моя всемогутність не поширюється на те, щоб збудувати мурашник, хоча я його зруйнував в одну мить. Лише ви можете його відтворити. Давайте я краще вам його компенсую – дам великий кусень меду.  Добре, погодилися мурахи. І чоловік поклав перед ними величезний кусень меду, і пішов. Але де не взялися налетіли комахи - бджоли, оси, джмелі, прибіг ведмідь. І через мить меду не стало. Знову мурахи обурилися – і кажуть чоловіку – раз ти такий всемогутній – ти ж мав стояти й охороняти мед, а не йти кудись.

Тепер вам зрозуміло, чому Богу так важко догодити людям? Так, він всемогутній, може зруйнувати все що люди створили – і погане й добре, але не може догодити вашим бажанням. Він може дати вам все що завгодно, але для того, щоб воно дісталось вам – йому необхідно все те охороняти, аби хтось то у вас не поцупив. Одним словом лише вам під силу дійсно створити те, що хочете і зберегти те, що дає Бог.

Приклад із Біблії: зверніть увагу, де було поселено Адама і Єву – в саду. Тобто Бог поселив людей у квітучому саду, у достатку фруктів і овочів, царем серед звірів, де людина мала все. Богу було приємно любуватися на своє створіння і він вважав, що кращого місця, аніж квітучий сад, не знайти. Що з того вийшло? Ви уявляєте себе в саду царями над звірями? Навряд чи. Людина замінила той сад на стіни й роботу, достаток змінився відсутністю, з’явилися погані звички і т.д. і т.п. Але все ж є люди, яким таке життя, безумовно, було б до вподоби. Це – діти. І, вірогідно, старі люди.

З другого прикладу можна привести таке – що якщо Бог дає вам шанс, а ви його не берете, мнетеся, то його може перехопити хтось інший. І це не добре, тому що виходить, що йдете ви проти планів Божих.