Інша сторона медалі – активний піар навколо підписання Угоди усіх, кому не ліньки. І громадські структури на іноземні гранти, і опозиція – на ті ж таки іноземні кошти. Усі прагнули заробити.
Прикро, що навіть найпалкіші опозиціонери і «любі друзі» Ю.Тимошенко не змогли встояти проти спокуси легкої наживи. Вірний соратник і захисник С.Власенко, попри особисті невдачі з позбавленням мандату і кримінальними справами, використав «питання Тимошенко» виключно для власного піару та фактичного психологічного блокування інтеграційних спрямувань влади. Мало не щодня, на усіх прес-конференціях Власенко акцентував увагу на вибірковому правосудді, неможливості виконання умов Євросоюзу, гіпнотизував європейських дипломатів і закликав Угоду не підписувати, аж поки не звільнять Юлю.
Сама ж Юля Володимирівна, на пару із Власенком і Немирею, так набридла Європі і США, що їх почали просто уникати. Питання Тимошенко перестало бути ключовим, однак Власенко продовжує волати про несправедливість. Юлю посадили, не важливо за що, просто посадили – не мали ж права, мене мандата позбавили, байдуже, що порушив закон, але ж не мали права. Знову примарились «політичні репресії»… а бити власну жінку – матір своїх дітей, це нормально, по чоловічому, по закону, який Власенко ставить завжди в приклад?
На сьогодні європейські політики, реально оцінивши ситуацію та новий КПК, який був підготовлений із врахуванням усіх європейським міжнародних норм, реально розуміють, що жодних правових підстав для звільнення Тимошенко не існує, а приймати під її звільнення окремі закони – це і буде вибірковим правосуддям для обраної.
Абсурд і в потугах Власенка, і у риториці опозиції, та й взагалі навколо самого «питання Тимошенко». Сидить екс-прем’єр у надзручних умовах, передачі носять тоннами, одним словом – курорт з елементами релаксу. Ніхто не турбує і нікуди не потрібно спішити. Луценко, - той книжки читав, Тимошенко ж пише листи … красиві і незрозумілі, як у Аліси …
Що ж до євроінтеграції, то Україна все ж таки реалізує стратегічний напрямок на Європу, а Тимошенко і Власенко для історії залишаться всього лише «дрібними шахраями пострадянської епохи».