Свій шлях: руйнування ілюзій

Людям навмисно вселили думку що Україна нікчемна, сама нічого не може і тому їй краще повернутися у звичне для неї ярмо. На наших комплексах меншовартості та неповноцінності дуже зручно брати вигоду.

Українці так хочуть лягти під котрийсь з союзів, що й не цікавляться хто ми для них. Північні сусіди вважають нас росіянами, а європейці у свою чергу погоджуються з ними, бо більшість з них якщо і знає про існування України, то дуже туманно. Для цих “родичів” ми джерело дешевої робочої сили, повій, природних ресурсів… Їм дуже хочеться повернути нас до старого статусу колонії, тому вони радо роздають у прикордонних областях свої паспорти. Україна для них буферна територія, котра випадково отримала їх землі. Єдиною причиною, чому вони згідні терпіти її існування є потреба ринку збуту їхнього мотлоху, джерела енергоресурсів та смітника радіоактивних відходів. Саме таке призначення бачать для нашої країни вони, але чи влаштовує це нас? Більшість так, бо вони про це не думають. Диван – робота – сім’я. Що ЗМІ скажуть, у те й повірять, бо ж думати лінь. Тому тільки 36% проти вступу до ЄС, а 14% за свій шлях. Але говорити про це табу. В останні місяці йде величезна і дорога пропаганда асоціації з ЄС. Про референдум про вступ до Митного теж багато матеріалів, але тут вже регіональна специфіка. І ніде нема позиції, що ми можемо нікуди не йти. Навпаки, нас переконують, що ми мусимо робити вибір тільки між цими 2 структурами. До цієї тези підлаштовують різні страшилки, обіцянки, шантажують. Ті, хто має відношення до виборчих кампаній чи сфери піару прекрасно розуміють які шалені кошти йдуть на джинсу в “незалежних” ЗМІ зараз. Так, сайти “Газети по-українськи” та “Українського тижня” кілька разів переробляють одні й ті ж євроінтеграційні статті  під різними назвами, змінюючи лиш місцями абзаци. Також, різко з’явилося багато думок “експертів” в дусі доярка баба Валя висловила думку щодо тенденцій світової економіки. Цими упередженими статтями легко переконати затурканих людей, одні з яких школи при колгоспах закінчили, а інші купили дипломи.

Зовнішній вектор розвитку завжди так політизується, що у тому всьому бруді оптимальний варіант губиться. Люди з комплексами захищають свої міфи не думаючи про те, що насправді є логічним і вигідним Україні. Але мені все-одно дивно, що багато людей виступає проти власного шляху. Хіба це не логічно? Чи можна стати країною-лідером будучи частиною чогось, а не самостійними? Як самостійність може сприйматися негативно, а добровільне рабство нормально? Це ті самі “свободолюбиві” українці, що до 1991 р. боролися за незалежність, а тепер від неї відмовляться заради міфічних економічних вигод, якими скористаються тільки багаті? Ми вже були в Союзі, від якого ледве здихалися і йти у нове рабство було б абсурдним. Зрештою, можна ті самі зміни зробити без вступу кудись. Але багато українців сповнені ілюзій, а їх позиції людей часто є цитуванням того, що їм вдовбали у голову ЗМІ. Тому розглянемо конкретні обіцянки. Вони стосуються переважно асоціації з ЄС, оскільки саме цей шлях є більш реальним.

Відкриті кордони. З ЄС якщо вони і будуть, то не скоро, бо цього у асоціації не передбачено. Тільки чергове спрощення візового режиму за старою логікою – їм сюди можна вільно, а українці мають гору документів принести. Зрештою, подорожувати зможуть ті, хто й зараз має на це гроші, а звичайні українці якщо і їхатимуть, то щоб гнути спину на їх громадян. Єдиний плюс - тепер наші заробітчани і повії легше зможуть виконувати свої послуги. Що ж до МС, то з ними кордони відкриті давно, але мотивація поїздок туди не сильно відрізняється.

Ріст економіки та обмеження зростання цін. Хіба що наші виробники добрі люди і за свій рахунок компенсують модернізацію випуску своєї продукції до нових стандартів. Будучи частиною СРСР Україна і економічно була гвинтиком її системи. Й досі велика частина економіки і навіть цілі галузі не можуть працювати без своїх колег з пострадянського простору. Ці зв’язки формувалися десятки років і розривати їх – самогубство. Та ЄС явно це на руку – конкуренти нікому не потрібні. Особливо у галузях, де наша країна сильна і має великі перспективи(уявіть собі - такі є). Їхній ринок збалансований і розділений, тому нам просто дадуть кілька сфер, а інші доведеться закрити. Ми просто знову станемо гвинтиком економіки вже іншого союзу. Споживчий вибір зросте – дешевим хімічним непотребом, котре відмовляються споживати у ЄС. А українцю, нажаль, начхати на якість – аби лиш дешевше.

А от Балтійські країни, Польща живуть добре… Вони – не ми. Там інша історія взаємовідносин з Європою і світом. Ці країни завжди були своїми у тому «клубі». Про наше місце я писав у попередній статті. Зрештою, не так їм добре там живеться – проблема цін, населення виїжджає працювати у багатші країни, а на зміну їм приїжджають мігранти… Ці країни вже не є самостійними гравцями у геополітиці – ними керують не у власних столицях. Тепер вони безмовний і безправний гвинтик великого механізму і вийти з нього буде дуже складно.

Люди зміняться, стануть культурніші, зникне корупція ітд. Як би не вітали європейське майбутнє України люди, але їм просто хочеться мати черговий привід пишатися. Допишуть «ми європейці» до переліку «співучий,», «працьовитий», «щирий» і ще який там народ. Насправді ж, люди як давали і брали хабарі, так і робитимуть це далі. І алкоголіки, дірки на дорогах, сміття з вулиць та парків не зникнуть, люди й далі паркуватимуться на тротуарах, ходитимуть по газонах... І якщо раніше винною була тільки одна влада, то тепер просто з’явиться ще одна структура, на котру можна покласти відповідальність за свою неспроможність достойно жити. Менталітет надзвичайно важливий чинник, котрий не змінить якась паперова угода. Ці проблеми здатні вирішити тільки ми самі.

Європейське = краще. Якщо раніше все мало бути по-радянськи, то тепер по-європейськи. Це чарівне слово робить дива, зокрема у торгівлі. Що ви купите «Хліб житній» чи «Хліб Європейський»; майонез «Селянський» чи «Європейський»; просто бензин А-95 чи з приміткою ЄВРО? Інколи це вже доходить до абсурду. Проте, люди справді вірять, що європейське краще за наше. І це стосується не тільки товарів: їх політики кращі, міста теж і корупції в них зовсім нема, а всі заможні, живуть наче в раю, час від часу вільно подорожуючи. Таке уявлення у пересічних людей. Дарма, що більшість населення не бувала у країнах ЄС або були там мало разів, - доказів їм не треба. Достатньо красивих картинок по зомбоящику та розповідей незнайомців. Насправді, країни Заходу успішні не через свої цінності, а завдяки експлуатації слабших народів. Таких як ми, зокрема.

ЄС зробить нас справді демократичними. Причиною припинення протестів і скасування врадіївської ходи на Київ є асоціація з ЄС... На організаторів «наїхали», щоб вони припинили діяльність, бо це загрожує підписанню угоди. Виходить, ЄС важливіший за права людини і справедливість... Я вже мовчу про переписування законів під одну людину.

Європейські цінності. Вони нібито кращі за наші і ми маємо їх переймати. Не будемо піднімати тему геїв ітд. – це всі знають. Але чи справді всі наші цінності є поганими? І де логіка у тому, щоб незалежна країна, народ із самодостатньою давньою культурою та історією добровільно брав чужі цінності? Це як переїхати у новий будинок і щоб не виділятися, робити так само як всі. Й начхати на те, що ваша сім’я унікальна, жила в інших умовах і ваші нові сусіди колись вам зробили багато зла.

ЄС послабить владу Януковича. З ним вони нічого робити не будуть. Крім того, що ЄС туманно знають про «гріхи» влади, саме регіонали зробили кроки до співпраці з ними і відносини псує тільки Тимошенко та її європейські друзі. Владне свавілля нікуди не дінеться – максимум «помахають пальчиком», як зазвичай.

А тепер найпопулярніша ілюзія - Україна не може сама навести лад, розвиватися і ЄС буде контролювати зміни. Спершу потрібно розуміти, що людям  навмисно вселили думку що Україна нікчемна, сама нічого не може і тому їй краще повернутися у звичне для неї ярмо. На наших комплексах меншовартості та неповноцінності дуже зручно брати вигоду сусідам. Але ми не повинні дозволяти людям, у котрих ще не вивітрилося рабство з голови вирішувати як жити цілій країні. Так, Україна не в найкращому стані й це у значній мірі спричинено відсутністю стратегії. Але ми маємо перспективи, які зникнуть після вибору собі пана.

Повчати наш народ як жити вони не приїдуть. Це робитимуть наші – гранітоїди-фанатики ЄС, котрі своє викривлене розуміння їх цінностей будуть насаджувати нам. Вони давно це роблять, але після асоціації грошенят буде більше.

Щодо контролю, то реалії такі, що його нема. Україна вже з 1991 року контролюється різними європейськими і міжнародними структурами і на паперах ми успішна держава. Тільки от фактично, того нема. Чому той же ж МВФ вимагає підвищити ціну населенню на газ на 40% щоб дати кредит? Ні, вони не кровожерливі мерзотники - їм дали документи, де пише, що українці цілком забезпечені люди і все у нас в шоколаді. І вони вірять нашим чиновникам. Навіть сама асоціація є наслідком виконання умов щодо наближення України до їх стандартів і триває ця програма з 2007 р. . ЄС систематично визнає наші недолугі закони, фальсифіковані вибори і легко ведеться на байки, що підсовує їм влада. Ми нібито ті вимоги успішно виконуємо, але чи відчули ви це? Є лиш бутафорне мавпування і то суто для галочки. І після асоціації нічого не зміниться у методиці роботи влади. Скажете – вони ж не сліпі й все побачать? давайте добре подумаємо: представники ЄС прилітають сюди на віп-авіарейсах, їздять на елітних авто суто у великих містах, живуть у 5 зіркових готелях ітд. Де вони в біса побачать справжню Україну? Хіба у випусках новин і то тепер там пішла мода на поєднання позитиву і «чорнухи», а політика стала табу.

Якщо ми такі погані, то чому нас кличуть туди? Підсвідомо всі розуміють, що ми не заслужили на ці поступки. Для цього достатньо глянути на статистику – Україна має надзвичайно високі показники у негативних рейтингах(СНІД, туберкульоз, права людини, бідність, алкоголізм). Тому це суто політичне рішення, продиктоване боротьбою за вплив між ЄС і Росією, потребою розширення ринків збуту, впливом на важливу транзитну країну з величезними газовими сховищами і виходом до моря. Вони просто грають у велику гру, де Україна м’яч…

Отож, ми уточнили, що очікувати позитивних змін марно і ЄС не має інструментів як нас змінити. У випадку асоціації, десь місяць буде ейфорія, а далі піде критика чому ми досі не в раю і пошуки винних. Зрештою, розкольницькі настрої дуже зростуть, особливо, якщо економічна ситуація значно погіршиться. Але для наших сусідів то не біда – вони згідні взяти нас і частинами, як у минулому.

Що ж робити тоді? Для початку усвідомити, що у всіх країн та міжнародних структур є свої інтереси і вони їх відстоюють. Ті інтереси можуть шкодити іншим, але це нікого не хвилює. У нас з цим вічно проблеми, бо ганяємося за дешевою ковбасою, поки тонни пшениці і чорнозему вивозять… А треба думати про те, що справді краще для нас, а не "європейської сім’ї" чи "братів-росіян". Ми частина Європи тільки географічно. У нас не працює їхня демократія, громадське суспільство та вільний ринок. Українець завжди не довіряв державі та чужим людям, а покладався тільки на сім’ю. Наш народ хоче сильного керівника, а не того, хто буде вічно шукати компроміси. Порушення закону часто сприймаються нормально, а про такі речі як толерантність чи інтелектуальна власність нема сенсу казати. І це не так вже й жахливо. Ми не унікальні та далеко не найкращі, але все ж особливі. Не треба соромитися своєї інакшості й намагатися вдавати з себе тих, ким ми не є. Ще можна виправити помилки і проблеми й одного дня ми станемо нічим не гіршими “розвинених” держав. Ми маємо прагнути самим стати зразком для інших, а не займатися мавпуванням сусідів. Україні надзвичайно потрібні зміни, але зміни власні, а не насаджені чужаками. З нас уже багато століть сусідні країни “ліплять” те, що їм вигідно. Пора самим себе створити. Нових себе.

ДАЛІ БУДЕ…