Київський, Львівський та Острозький культурно-освітні центри – потужні осередки

Виховання — справа важка, і поліпшення його умов — одна з священних обов’язків кожної людини, бо немає нічого важливішого, як освіта самого себе і своїх ближніх. Сократ (469 — 399 р. до н.е.)

Межа ХVI — XVIIст. – час, коли українців поглинуло хвилею гуманістичних та реформаційних ідей коли вони почали поволі «європеїзуватися» і виникла потреба у створенні культурно-освітніх осередків нового  типу, що відповідали б оновленому світоглядові суспільства.  Саме тоді було створено навчальні заклади, які ґрунтувалися на поєднанні вітчизняного і європейського досвіду. Серед них найпотужнішими та найвпливовішими були звичайно Києво-Могилянська академія,  Острозький культурно-освітній центр і Львівська та Київська братські школи

Перші спроби в розбудові найвищого типу школи – академії – були зроблені князем Костянтином Острозьким ще в ті часи, коли почали було з’являтися перші гімназії.  1576 року князь заснував культурно-освітній центр у місті Острог. Цей осередок складався не лише з Острозької колегії (академії), а й містив у собі друкарню, яку певний час очолював першодрукар Іван Федоров, та науково-літературний гурток.

Зразком якісної освіти засновник центру вважав європейську модель (з тих часів, до речі, мало що змінилося, адже і нині освіта за кордоном, зокрема в Західній Європі, вважається дуже престижною). Тому послуговувалися в Острозькій академії «імпортною» системою «Семи вільних мистецтв», яка складалася з двох частин – тривіуму та квадріуму. Перша включала в себе такі дисципліни як граматика, риторика, діалектика, а друга ґрунтувалася на вивченні арифметики, геометрії, музики та астрономії. Також в Острозькому навчальному закладі вивчалися старослов’янська, грецька та латинська мови, причому першим двом уваги приділялося значно більше. 

Окрім надання якісної освіти, осередок став відомим ще й виданням Острозької Біблії – першого повного українського перекладу біблійних  текстів. Її видавці створили філософсько-філологічну концепцію, сутність якої полягала у звеличенні старослов’янської мови як основи православної віри. Отож, Острозький культурно-освітній центр став інноваційним закладом, хоча деякі історики, наприклад, Іван Крип’якевич, вважають, що Острозька школа «була звичайною гімназією».

Високим авторитетом користувалась і Львівська Успенська братська школа. Навчання в ній базувалося на принципі станової рівності, що, звісно, позитивно відобразилося на тогочасній системі освіти та на суспільстві загалом. В осередку велася активна просвітницька діяльність, яка включала в себе не лише розповсюдження через бібліотеку творів римських і грецьких філософів та літераторів, а й видання власних книжок. Наприклад, одним із творінь став "Адельфотес"   – перший підручник грецької мови зі словеноукраїнським перекладом.

Київська академія творилася поволі, упродовж кількох десятиліть. У 1615 постала братська школа «наук елліно-словенського і латино-польського письма» при церкві Богоявлення. У закладу були свої меценати  –  Галшка Гулевичівна та гетьман Сагайдачний. Навчання в школі велося за львівськими зразками. У 1631 р. в Києві з’явилася ще одна подібна школа: Петро Могила, тодішній митрополит, заснував у місті Лаврську школу як вищий навчальний заклад європейського типу. Через рік ці два заклади об’єдналися. Звідси й пішла назва Києво-Могилянської академії – вишу, який успішно функціонує й зараз, у ХХІ столітті.

За змістом навчальних програм і рівнем викладання нова академія відповідала вимогам європейської вищої освіти. Професорів для викладання в колегії Могила навчав у закордонних університетах. Окрім уже згаданих вище "семи вільних мистецтв", студенти навчалися класичної літератури, історії, географії, математики, медицини і філософії. Мовою навчання у т. зв. Могилянці була латинська. Пояснював засновник КМА це так: «Латинська мова нам на те потрібна, щоб бідну Русь не називали глупою Руссю. Обманець говорить: вчіться по-грецьки, а не по-латині. Це добра рада, але корисна в Греції, не у Польщі, де латинська мова має найбільший успіх». До речі, студенти цього закладу вивчали не лише старослов'янську, грецьку, латинську, польську мови, а подекуди і французьку зі староєврейською. У наш час такі ґрунтовні знання мов у вишах здобувають лише ті, хто обрав філологію собі за фах, а за тодішньою системою це було обов’язковим навіть для майбутніх, наприклад, богословів чи юристів.

Києво-Могилянська академія стала осередком тогочасної культури й освіти. Саме цей заклад закінчили багато вчених, філософів, поетів, кожен з яких зробив власний неповторний внесок в історію України. Зараз Могилянка продовжує сприяти загальному суспільному прогресові та вихованню в молоді почуття гідності, патріотизму та поваги до культури й історії.

Отже, насамкінець хотілося б додати,що  інновації у культурі та освіті того часу , певно, і заклали фундамент до існування сучасних університетів, гімназій, культурних центрів. Хоча, звичайно, ствержувати це точно  ми не маємо змоги.