Виховання — справа важка, і поліпшення його умов — одна з священних обов’язків кожної людини, бо немає нічого важливішого, як освіта самого себе і своїх ближніх.
Сократ (469 — 399 р. до н.е.)
Межа ХVI — XVIIст. – час, коли українців поглинуло хвилею гуманістичних та
реформаційних ідей коли вони почали поволі «європеїзуватися» і виникла потреба
у створенні культурно-освітніх осередків нового типу, що відповідали б
оновленому світоглядові суспільства. Саме
тоді було створено навчальні заклади, які ґрунтувалися
на поєднанні вітчизняного і європейського досвіду. Серед них найпотужнішими та
найвпливовішими були звичайно Києво-Могилянська академія, Острозький культурно-освітній центр
і Львівська та Київська братські школи
Перші спроби в розбудові найвищого типу школи
– академії – були зроблені князем Костянтином Острозьким ще в ті часи, коли
почали було з’являтися перші гімназії. 1576
року князь заснував культурно-освітній
центр у місті Острог. Цей осередок складався не лише з Острозької колегії
(академії), а й містив у собі друкарню, яку певний час очолював першодрукар
Іван Федоров, та науково-літературний гурток.
Зразком якісної освіти засновник центру вважав
європейську модель (з тих часів, до речі, мало що змінилося, адже і нині
освіта за кордоном, зокрема в Західній Європі, вважається дуже престижною).
Тому послуговувалися в Острозькій академії «імпортною» системою «Семи вільних
мистецтв», яка складалася з двох частин – тривіуму та квадріуму. Перша включала
в себе такі дисципліни як граматика, риторика, діалектика, а друга ґрунтувалася
на вивченні арифметики, геометрії, музики та астрономії. Також в Острозькому
навчальному закладі вивчалися старослов’янська, грецька та латинська мови,
причому першим двом уваги приділялося значно більше.
Окрім надання якісної освіти, осередок став
відомим ще й виданням Острозької Біблії – першого повного українського
перекладу біблійних текстів.
Її видавці створили філософсько-філологічну концепцію, сутність якої полягала у
звеличенні старослов’янської мови як основи православної віри. Отож, Острозький
культурно-освітній центр став інноваційним закладом, хоча деякі історики,
наприклад, Іван Крип’якевич, вважають, що Острозька школа «була звичайною
гімназією».
Високим авторитетом користувалась і Львівська Успенська братська школа.
Навчання в ній базувалося на принципі станової рівності, що, звісно, позитивно
відобразилося на тогочасній системі освіти та на суспільстві загалом. В
осередку велася активна просвітницька діяльність, яка включала в себе не лише
розповсюдження через бібліотеку творів римських і грецьких філософів та
літераторів, а й видання власних книжок. Наприклад, одним із творінь став
"Адельфотес" – перший підручник грецької мови зі
словеноукраїнським перекладом.
Київська академія творилася поволі, упродовж
кількох десятиліть. У 1615 постала братська
школа «наук
елліно-словенського і латино-польського письма» при церкві Богоявлення. У
закладу були свої меценати – Галшка Гулевичівна та гетьман
Сагайдачний. Навчання в школі велося за львівськими зразками. У 1631 р. в Києві
з’явилася ще одна подібна школа: Петро
Могила, тодішній митрополит, заснував у місті Лаврську школу як вищий навчальний заклад
європейського типу. Через рік ці два заклади об’єдналися. Звідси й пішла назва Києво-Могилянської академії – вишу, який успішно функціонує й
зараз, у ХХІ столітті.
За змістом навчальних програм і рівнем
викладання нова академія відповідала вимогам європейської вищої освіти.
Професорів для викладання в колегії Могила навчав у закордонних університетах. Окрім уже згаданих вище "семи
вільних мистецтв", студенти навчалися класичної літератури, історії,
географії, математики, медицини і філософії. Мовою навчання у т. зв. Могилянці
була латинська. Пояснював засновник КМА це так: «Латинська мова нам на те
потрібна, щоб бідну Русь не називали глупою Руссю. Обманець говорить: вчіться
по-грецьки, а не по-латині. Це добра рада, але корисна в Греції, не у Польщі,
де латинська мова має найбільший успіх». До речі, студенти цього закладу
вивчали не лише старослов'янську, грецьку, латинську, польську мови, а подекуди
і французьку зі староєврейською. У наш час такі ґрунтовні знання мов у вишах
здобувають лише ті, хто обрав філологію собі за фах, а за тодішньою системою це
було обов’язковим навіть для майбутніх, наприклад, богословів чи юристів.
Києво-Могилянська академія стала осередком
тогочасної культури й освіти. Саме цей заклад закінчили багато вчених,
філософів, поетів, кожен з яких зробив власний неповторний внесок в історію
України. Зараз Могилянка продовжує сприяти загальному суспільному прогресові та
вихованню в молоді почуття гідності, патріотизму та поваги до культури й
історії.
Отже, насамкінець хотілося б додати,що інновації у культурі та освіті того часу ,
певно, і заклали фундамент до існування сучасних університетів, гімназій,
культурних центрів. Хоча, звичайно, ствержувати це точно ми не маємо змоги.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.