O tempora! O mores!
Порнографічна постановка. В трьої частинах. Демо
версія.
Дітям до 18 років читати забороняється.
Акт 1.
Сцена 1.
З‘являється невисока, присадкувата, трохи гладенька
людина… схоже це… так, це чоловік в «розквіті
сил». На сцені він розставляє стільці в формі напівкола. Робить це напрочуд
ласкаво, з обличчя не сходить хтива посмішка… Бере на комоді пакет стікерів,
пише на верхньому «Легенда» і приклеює собі на груди.
Легенда: Вже
скоро! О дев‘ятій все почнеться!.. Не можу дочекатись
вже! О ні! Про головне забувся я майже зовсім!
Легенда сідає на стілець, погладжує себе в області
паху. Щось собі муркотить під ніс… З залу можна лише розпізнати деякі слова «українські»,
«борщ», «Шанель», «мамочки як добре», «луууузери».
На сцену виходить висока дівчина з світлим волоссям і
в шкіряному вбранні. В руці в неї шомпол. Звуть її Ега.
Думає про себе: «знов цей старий пердун тішиться… Я б
його цимбалах… (в повітрі роздається свист шомполу, що розсікає повітря). Але
каже вона зовсім інше…
Ега: Що українці можуть взагалі? В них навіть нації
немає!
В залі роздається голосне «Таааааааааааааак!!!» у
виконанні легенди.
Тремтячим голосом легенда відповідає:
Легенда: Вітаю, Ега! Вони лузери такі, що і збагнути
це не в змозі!
Показує рукої їй на стілець, щоб та присіла… Але Ега
хитає головою і показує на годинника, мовляв «ні, не маю часу, я тут на 5
хвилин». Сама про себе думає: «Блін, буду я поруч з ман‘яком присідати». Але
голосно доповідає вона трохи інше:
Ега: А звідки ж взятися свідомості в них? Для цього
треба власну культуру і цивілізацію мати! Що ж є в українців? Історично. Шматочок польської
культури, уривок татарської, випорожнення османської… і все це замішано на російському
тісті. Звідки ж тут свідомості з‘явитись!?
Легенда швидко підводиться, підтримуючи штани, щоб
вони не спадали нижче колін… біжить до комоду, на стікері пише тремтячою рукою «Бурака»,
приліплює на груди і швидко сідає на іншого стільця. Не прибираючи руки з члену
він трішечки відкашлявшись являє світу фразу:
Легенда (версія Бурака): Так, звісно ми всі тут в
Україні, і в колись непоганому в цілому місті Києві, де я мешкаю на Оболоні в
просцяному після 1991 року під‘їзді, всі як один – ми чми і дауни. І президента
ми собі відповідного обрали. Короля даунів.
Легенда (він же Бурака) починає швидше працювати рукою….
(прикінцева частина)
Виснажений, втомлений, ледве здатний рухатись, обклеєний зі всіх боків стікерами з безсистемними прізвищами... він сопів... не було зрозуміло чи воно спить, чи шо...
Ега підійшла, клацаючи металевими підборами, до цієї груди спітнілої плоті, спробували поправити шомполом одежу, щоб прикрити легендарний сором... покинула цю спробу, коли побачила, що шомпол забруднився... витерла його об легендарну сорочку, з якої злетів стікер "Останній жид"...
Тіло поворохнулося, видало незрозумілий звук незрозуміло звідкіля.
Ега: Тепер, коли ми самі, скажи мені, нафіга нам це потрібно? Я себе завжди про це питаю! Навіщо? Хіба ми почуваємо себе щасливими? Хіба ти зараз щасливий? Щіба ТАК виглядає щастя? Та бог з ним, за щастям... хіба ТАК виглядає задоволення???
Легенда: хе-хе... (важко піднімаючи голову). Ге-ге-ге-геее
Я ось що тобі скажу, люба Еге-ге-ге... (він тремтячи, повільно, з великими потугами простягає руку і вказує кудись в глиб залу)... Найбільше задоволення я відчуваю... від того що це вони, хто купив на цю виставу квитки....
Падає завіса
Ля фан!
ПыСы
Саундтрек (грає на фоні):
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.