Влада довела людей до того, що вони все більше «не можуть мовчати»

Спочатку трохи класики:

     «Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище «морда». За все: за грубу пику, на якій не хотіло рости волосся, за маленькі жорсткі очі, що завжди дивились кудись поза людину, хоч все помічали, за його вдачу мучителя».

     Так наш земляк Михайло Коцюбинський починає своє оповідання «Persona grata» ще у 1907 році.

     До чого це я? До того, що народна ненависть, обурення та роздратування не можуть довго триматися всередині.

     Пам’ятаєте: «Моя хата з краю»?

     Ця старовинна народна мудрість притаманна Українцям, здається, перестає спрацьовувати. І все завдяки діючий владі.

     Згідно соціологічних досліджень, зокрема фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», майже 70% українців не задоволені тієї чи іншою мірою ситуацією у країні.

Влада довела людей до того, що вони все більше «не можуть мовчати».

     Відповідно до досліджень, порівняно з жовтнем 2012 року, кількість людей, які готові виходити на вулиці, зросла на 5% до 25,5%.

     Ще з  дослідження: значно зменшилась кількість тих, хто точно не збирається протестувати - з 51% до 36%.

      Понад чверть усіх українців вважає, що вони самі і їхні сусіди можуть взяти участь в акціях протесту – в разі погіршення рівня життя або з метою захисту своїх прав і свобод.

     Що показово, все більше українців готові протестувати не «за гаманець», а на захист демократії, свободи слова і свободи зібрань - утричі більше, ніж півроку тому. За дострокову відставку президента готові виступити все більше і більше співвідчизників.

      Ось такою є відповідь українців на політику «покращення».

      І це один з найвищих протестних показників в Україні за роки її незалежності.

   Наступним кроком буде видалення владного режиму з політичного поля. Червону картку чинна влада вже отримала.

    Михайло Коцюбинський був, звісно, радикалом, але і в його пропозиціях є дещиця сенсу (далі – цитата, фінал того ж «Persona grata»!):

    «Потім він би його повісив. Не так, як других, ні, без запинала. Щоб видко було обличчя і всі на ньому муки, щоб корчився довго, без краю, щоб тіпались плечі, лице і вилізли з ямок неситі очі».

      Я не настільки кровожерливий, як класик.

      Але існуюча влада все більше штовхає людей на аналогічні думки!