Власник сторінки
журналіст, волонтер, видавець, голова Білоцерківської "Просвіти"
Більшість лишилася задоволеною і це трохи насторожує, бо театр починає потурати легковажності й комерційній кон’юнктурі, а мистецтво ж ще ніхто не відміняв
Наприкінці сезону 2012-13 театр
ім. Саксаганського прямо таки мав ошелешити білоцерківську публіку багатьма
прем’єрними постановками. І нехай у репертуарі відбулися зміни й вистава
«Ханума» не з’явиться на сцені, та «Рапунцель», «Ніч з незнайомкою» та «Шалене
весілля» були покликані збудити інтерес глядача і здійняти хвилю обговорень,
щоб довгими літніми днями (гріючись під південним сонечком) білоцерківці з
нетерпінням очікували нового сезону.
Той, хто прийшов подивитися
комедію – не розчарувалися. Вони її отримали. Англійські драматурги, попри
сумно відомий британську меланхолію, все ж дуже запальні й пишуть п’єси із
континентальними пристрастями, навіть французькою грайливістю. Один із них
Робін Хаудон. Цей модний автор (його «Весілля» поставлене більш ніж у двадцяти
країнах) замолоду переграв чимало ролей у театрі, кіно та серіалах, де боровся
із хижими, позапланетними тварюками, брутальними, доісторичними звірюками і в
нагороду пізнавав кохання та обожнювання нереально гарних дівчат. Тож він добре
знає за які струнки зачепити глядача.
Перші декілька хвилин вистави
сприймалися на «ура». Ще б пак, на сцені стоїть велике ліжко, на якому
«прокидається» Олексій Головач (Біл, неодружений), молодий і симпатичний, як
Робін Хоудон 40 років тому, а біля нього гарна дівчина Катерина Шамшина (Джуді,
неодружена). Та вони не знайомі між собою… У двері тим часом починають
«ломитися» Олександр Коломієць (Том, неодружений) та Юлія Путінцева (Рейчел,
неодружена). Халепа… і ця халепа продовжується упродовж двох годин.
Але починаючи хвилини з десятої
на сцені починають з’являтися вуха Капітана Очевидності, який з усією
очевидністю говорив, що кінець трохи передбачуваний. Складалося враження, ніби
ти на перегляді вистави «Таксист-3», бо актори грали на тих же самих штампах. Це як
загримувати Боярського під японського сьогуна, але залишити вуса, капелюха і
заставити, замахнувшись катаною, вигукнути: «Тысяча чертей!!!»
Дуже жаль, але стереотипи
«кочують» із постановки в постановку. Постріли у стелю, щоб припинити сварку,
істеричні нотки Юлії Путінцевої, характерні рухи тілом «тра-ля-ля». Не треба
підказувати глядачеві, коли потрібно сміятися – народ у нас смішливий і це
підтверджував сміх заповненої зали. Але навіть сам Хаудон, в одному зі своїх
інтерв’ю, закликав поглиблювати п’єсу, робити її багаторівневою, а не вводити
її в площину ситкому. Не вистачало якоїсь легкості та родзинки. От Тарас Мазур
відчув це, і у виставі «Тато в павутині» просто «прикольнувся» над усіма (і над
Реєм Куні в першу чергу). Анатолій Гончар, бізнесмен та громадський діяч, після
вистави сказав, що тематика вистави йому не сподобалася «… суцільне б…во,
брехня і зрада!» Проте більшість лишилася задоволеною і це трохи насторожує, бо
театр починає потурати легковажності й комерційній кон’юнктурі, а мистецтво ж
ще ніхто не відміняв. Крім саксаганців, ніхто не в змозі змусити залу духовно
збагачуватися, морально очищуватися, виховувати кращі риси характеру і переживати
світлі душевні пориви.
Режисер «Шаленого весілля»
Олександр Рожков не вперше приїжджає у Білу Церкву і його роботи «Ромео і Джульєта», «Такі вільні метелики» та
«Дуже проста історія» знані місцевою публікою. «Мені добре працюється у Білій
Церкві, - говорить режисер, - попередні вистави я привозив готовими, із своїми
напрацюваннями. Актори театру в Білій Церкві щиро закохані у свою роботу і
справжні професіонали. Мені до постановки запропонували на вибір дві п’єси і я
зупинився на Робіні Хоудоні. Вони обидві були комедіями становищ. Це для мене
свого роду експеримент, бо зазвичай я ставлю драми, мелодрами. Мені самому було
цікаво – чи справлюся я. Скажу, що вистава повинна «розкачатися», щоб актори її
повністю відчули.»
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.