Практично відразу ж регіонали вустами голови регламентного комітету Верховної Ради Володимира Макеєнка рішуче відхрестилися від подібних ініціатив: «Крім того, що ця тема обговорюється в засобах масової інформації, її ніде немає, ніякий народний депутат такого не приносив».
Але, на щастя, в ПР є Михайло Чечетов- діяч, якому, з одного боку, можна доручити озвучити що завгодно, і у якого, з іншого боку, сама по собі «вода не тримається». «У "Батьківщини" є кілька десятків людей, які не бачать себе там, не поділяють деструктивну позицію. Але вони не хочуть і приєднаються до нас. Вони не хочуть йти в нікуди. Щоб щось зробити на окрузі, потрібна підтримка, щоб тебе підтримали твої колеги. Їм просто потрібно розуміти, куди », - заявив він. І тут же остаточно розкрив карти: «Якщо знизити планку при створенні фракцій до 15-20 чоловік, то будуть утворені самостійні центристські фракції, які будуть ставити інтереси держави вище інтересів своїх політичних сил, і за більшість законів вони голосуватимуть так само, як і Партія регіонів». Чечетов припустив, що можуть виникнути дві фракції приблизно по 20 чоловік (залежно від того, скільки «тушок» піде з «Батьківщини») і запевнив, що Партія регіонів цілком підтримує ініціативу щодо зниження необхідної кількості депутатів для створення фракції.
Що ж, нехай тепер Чечетов з Макеєнко розбираються між собою, хто з них правий, а хто ні. А ми можемо зробити перший висновок: ідея про зменшення мінімально необхідної кількості нардепів для створення депутатської групи безпосередньо пов'язана з бажанням регіоналів розчленувати фракцію «Батьківщини», створивши «інкубатори для тушок» під виглядом нових депутатських груп. Досвід у регіоналів у цій справі є - у Верховній Раді VI скликання функціонувала група «Реформи заради майбутнього» (у народі: «Тушки заради бабла») у складі 19 депутатів, очолювана перебіжчиком з БЮТ Ігорем Рибаковим.
Але це тільки частина задуму. У нинішній Раді - 32 позафракційних депутата (але до таких формально відносяться також спікер і два віце-спікера, так що будемо вважати, що 29). І в чому Чечетов прав, так це в тому, що зараз позафракційні депутати дійсно знаходяться в «ніде». У порівнянні з членами фракцій вони практично абсолютно безправні. Вони не впливають на формування порядку денного, не представлені в Погоджувальній раді, яка традиційно перед кожним пленарним тижнем збирає спікер парламенту, не беруть участь у розділі керівних посад у президії Ради і в парламентських комітетах.
А між тим в числі цих 29-і позафракційників зібрані далеко не останні постаті в українських політиці та бізнесі: Віктор Балога, Ігор Єремєєв, Костянтин Жеваго, Володимир Литвин, Петро Порошенко - та й все той же майстер «тушководства» Рибаков. Практично кожному з них під силу утримувати фракцію в 15 «багнетів» (тим більше, що всі вони вже пройшли в парламент не одні, а з «зброєносця»). Це - з одного боку. З іншого - враховуючи амбіції кожного і певні конфлікти інтересів між ними, досить важко уявити, щоб всі позафракційні депутати змогли мирно ужитися під дахом всього однієї депутатської групи.
Таким чином, ПР підігріває честолюбство позафракційних «мільярдерів», даючи їм зелене світло не тільки для збору під свої знамена «вільних» депутатів, а й для вербування «тушок». Між іншим, у разі, якщо депутатів у групі все одно буде не вистачати, ПР може і підсобити, делегувавши деяких своїх мажоритарників у створені групи.
Єремєєв, до речі, вже заявив, що не бачить нічого поганого у створенні депутатських груп «по 15». Віктор Балога сказав, що йому це нецікаво. Порошенко просто мовчить. Хоча якраз з Порошенком - найцікавіша ситуація. Розмови про те, що саме Петро Олексійович може стати вождем «фракції мультимільйонерів», велися ще з грудня минулого року, і можна сказати, що саме його ініціатива щодо зниження «фракційного бар'єру» повинна зацікавити найбільше. Але ... Але Порошенко мітить у крісло мера Києва - причому як єдиний кандидат від опозиції. І в цій ситуації створювати власну фракцію у ВР йому не з руки - яка ж це тоді буде єдність? Інша справа - якщо вибори мера столиці будуть відсунуті на 2015 рік, тоді, звичайно, зовсім інша справа ...
І ще цікавий момент. Про опозиційність Порошенко можна говорити з певною часткою сумніву. Але серед позафракційних депутатів є Олесь Доній та Сергій Міщенко - чия опозиційність сумнівів не викликає і результатами голосувань підтверджується. Свого часу «Батьківщина» Яценюка-Турчинова«прокотила» і Міщенко, і Донія з місцями в партійному списку, і вони обидва стали депутатами, вигравши вибори в мажоритарних округах не просто своїми силами, але й у боротьбі з колишніми соратниками. Пізніше до них приєднався і Олег Канівець (протеже Анатолія Гриценка) - Канівець хоч і вийшов з фракції «Батьківщини» через конфлікти з її керівництвом, але голосує синхронно з опозицією. І найближчим часом число позафракційних опозиціонерів може поповнитися за рахунок незадоволених стилем і методами керівництва фракцією, які застосовує Яценюк. Думка про ще одну опозиційну фракцію (без жодних лапок і на повному серйозі) може опанувати депутатськими масами - і адже ще питання, хто в такій ситуації буде виглядати як «тушковане м'ясо».
Тут ось ще що важливо. За наявною інформацією, 18 травня (дата проведення фінального мітингу в Києві в рамках акції «Вставай, Україно!") Яценюк збирається оголосити про об'єднання всіх партій, члени яких брали участь у парламентських виборах як кандидати від ВО «Батьківщина», в одну. Зі зрозумілих причин таке «злиття і поглинання» влаштовує далеко не всіх (В'ячеслав Кириленко вже поплатився посадою заступника голови фракції за любов до власного проекту «За Україну!"). До того ж всі добре пам'ятають, чим свого часу закінчилося створення подібного мегаоб'єднання в рамках проекту Народний Союз «Наша Україна» ...
Погляньмо на сухий залишок. Зменшення необхідного для створення фракції кількості депутатів до 15 вигідне Партії регіонів, тому що:
- Потенційним «тушкам» забезпечується надійний і солідний політичний дах - аж до чергової перестановки в керівництві парламентських комітетів;
- Владі легше працювати з формалізованою та організованою депутатською групою, ніж з окремими народними обранцями (хоча питання дисципліни при голосуваннях це все одно кардинально не вирішить);
- Створення нових "тушкованих” груп дискредитує опозицію.
Такий крок зі зрозумілих причин привабливий для позафракційних важковаговиків. Не виключено, до речі, і створення в технологічних цілях двох груп - «умовно опозиційною» і «умовно провладної».
Це може зацікавити депутатів з фракції «Батьківщини», які не збираються підігравати владі, а навпаки - боротися за чистоту опозиційних ідей і рядів.
Це підвищить акції «Свободи» в очах виборця як монолітної ідейної політичної сили і знизить цінність КПУ як союзника Партії регіонів.
Знизиться і цінність не такої вже і великої фракції Кличка. Можливий розкол «Батьківщини» змусить «УДАР» швидше і чіткіше визначитися з власною позицією - і ніяк не в бік зміцнення і згуртування опозиційних лав. Не хотілося б розчаровувати прихильників Віталія Кличка, але як би не вийшло так, що досі не мавши проблем з «тушками» «УДАР» сам стане однією великою «тушкою».