15 квітня сталася трагедія в Бостоні. Постраждали понад 280 осіб, троє загинули. Перший допит підозрюваного в організації вибухів Джохара Царнаева показав, що на вчинення теракту двох чеченських братів з американською пропискою підштовхнули релігійні переконання. Джохар заявив, що головним ідеологом терористичної атаки став його старший брат Тамерлан, який таким способом «намагався захистити іслам».
22 квітня в одному з магазинів Бєлгорода була відкрита стрілянина, яка продовжилася на вулиці. Загинули шестеро людей. У груповому вбивстві підозрюється раніше судимий росіянин Сергій Помазун. 23 квітня в МВС РФ повідомили про затримання підозрюваного. При затриманні був поранений поліцейський.
У ніч на той же понеділок п'ять осіб було вбито під час стрілянини в американському місті Федерал Уей. Один з передбачуваних вбивць загинув у перестрілці. Чи стала його смерть результатом дій поліції, поки що невідомо. Неясні до цих пір і причини інциденту ...
Покоління Y та відчуття крихкості світу
Ці похмурі новини продовжують ланцюжок численних терактів і масових вбивств, які стали одними з головних символів «нульових». Такі події можуть змінювати психологію не тільки виживших жертв та їхніх родичів, а й цілих поколінь, цінності яких формувалися в останні два десятиліття. Інформаційний масив, пов'язаний з терористичними атаками і масовими розстрілами, може впливати на психіку представників цих поколінь, як на свідомому, так і на несвідомому рівні. У даному випадку для людей змінюється не світ, а психологія сприйняття реальності.
Про які ж поколіннях, зокрема, йде мова? Говорячи соціологічною мовою, це - генерація Y (орієнтовно - 1984-2000 року народження) і генерація Z (орієнтовно - народжені після 2000 року).
До обставин, які сформували цінності покоління Y, прийнято відносити: розпад СРСР, атипову пневмонію, розвиток цифрових технологій, військові конфлікти і теракти (сюди ж ми додаємо і масові вбивства серед білого дня).
«Люди, що належать до цього покоління, дуже цінують свій час, - пише Наталія Соколова у статті" Покоління Ігрек ". - Покоління Y бачило не тільки хороше, воно стало свідком численних терактів. Звідси відчуття крихкості світу, стислості життя і ефемерності буття. Все, чого ти домігся, може бути зруйноване в одну мить. То чи не краще жити в своє задоволення, спробувати і встигнути багато, поки світ не полетів в тартарари».
На гедонізм, процвітаючому серед представників генерації Y, акцентує увагу і Жанна Тян в матеріалі «За правилами Y?»: «Задоволення - ось головна складова сенсу життя для" ігрек ". Не дарма в більшості рекламних лозунгів використовується це слово. Поряд з цим "ігреки" не готові чекати довго результату від своєї діяльності. Вони нетерплячі і не звикли будувати довгострокові плани».
Генерації Y також притаманний переконаний оптимізм, який часто переходить у інфантильність і наївність. Можливо, саме тому теракти і масові вуличні вбивства розвивають у «ігрек" не стільки ті чи інші фобії, скільки прагнення до того, щоб швидше з радісною усмішкою отримати від життя все, що можна, поки «цеглина не впала на голову». Ну, а те, що гедонізм навряд чи може привести до чогось корисного, як з психологічної, так і з фізичної точки зору, часом залишається «за кадром».
Покоління Z і страх виходити з дому
Представників цієї генерації називають ще більш вираженими дітьми мультимедійних технологій, соціальних мереж, цифрових пристроїв і т. д. Підкреслюється, що вони більш залежні від цих технологій, мереж і пристроїв, ніж їхні батьки, які користувалися телебаченням як альтернативою книгам і газетам.«Зетових» характеризують як нетерплячих і зосереджених, в основному, на короткострокових цілях, але при цьому вони менш амбітні, ніж діти з попередніх поколінь. Представники генерації Z в більшій мірі орієнтовані на споживання і більш індивідуальні. Крім цього, вони не схильні ставати частиною певних груп.
За соціально-психологічними прогнозами дослідників поколінь, представники покоління Z, швидше за все, виростуть такими ж ідеалістами, як і старі «мовчазні» (орієнтовно 1923-1942 року народження), які йшли з небезпечного і жорстокого сталінського передвоєнного світу в ідеальний світ книг. А нові «мовчазні», як передбачається, будуть йти у світ віртуальної реальності. Також висловлюється важлива гіпотеза, що батьки («ігреки») часто будуть проявляти «гіперопіку» по відношенню до своїх чад в умовах постійного очікування терактів, масових розстрілів на вулицях і супермаркетах, зростання інформації про кримінал, маніяків та нещасних випадків. До чого це може призвести? По всій видимості, до інфантильноїнесамостійності, страху перед «чужими» і перед чимось невідомим.
Такі прогнози можуть бути цілком обгрунтованими, виходячи з того, якими темпами розвивається в сучасному світі так званий «піплхейт». Це - сучасна форма людиноненависництва. Ненависть в даному випадку розглядається як «мода» і «спосіб самовираження». «Піплхейтери» бувають пасивними і активними. До перших належать ті, хто ненавидить людей, але не готовий їх бити чи стріляти. Гучний приклад «активного» «піплхейта» - це історія з «російським Брейвіком», який розстріляв у минулому році своїх колег по роботі, вважаючи людство «сміттям, від якого потрібно позбутися». Днями цьому «стрілку» висунули звинувачення не тільки у вбивстві, але і в закликах до екстремізму. Варто підкреслити, що «піплхейт» - це прогресуюча недуга сучасності, коріння якої йдуть у класичну мізантропію.
А висновки які?
Цілком зрозуміло, що постраждалі від терактів і виживші жертви масових розстрілів починають ставитися до життя по-новому. Але, як показують соціально-психологічні дослідження, великі трагедії можуть коригувати світогляд багатьох інших людей, які не були безпосередніми жертвами або очевидцями цих трагедій.
Ключове ж питання полягає в тому, які висновки роблять для себе представники поколінь, які виросли на численних новинах про терористичні атаки і масові вбивства. У житті часто зустрічаються випадки, коли одна людина, що отримала психологічний удар, після цього продовжує вести «травматичний» спосіб життя і доводить себе до "повної ручки", а інший - нарешті починає усвідомлювати, заради чого дійсно варто жити, і як правильно сприймати реальність . Головне ж у другому випадку - знову не заблукати ...