На 22-му «Орфеї» було багато талантів, квітів і російської попси

Конкурс має вже досить солідний вік, йому виповнилося 22 роки

Сонечко, тепла погода, гарний настрій, п’ятниця – що ще треба щоб гарно зустріти вихідні дні? Пісні! І у палаці культури «Росава» їх було багато, адже у Білій Церкві відбувся конкурс молодих виконавців естрадної пісні «Орфей».

Конкурс має вже досить солідний вік, йому виповнилося 22 роки. Сотні виконавців пройшли через його сцену і багато хто згадує події минулих років з теплотою. Серед них заслужена артистка естрадного мистецтва України Людмила Саливінська-Шестерняк: «Це був мій перший конкурс. Лише з четвертої спроби я змогла взяти участь у конкурсній програмі. Мені пощастило, бо у журі був присутній Анатолій Матвійчук. Він мене помітив і тоді я стала переможцем. Це було 1996 року. Я вважаю його своїм хрещеним батьком у шоу-бізнесі. Пізніше я закінчила інститут культури, вступила в Асоціацію естрадних артистів, співаю на телебачення і двадцять років є викладачем по вокалу. В нашому місті багато талантів. А мені перші кроки допомагав робити великий, не побоюся цього слова, музикант і аражарнувальник Євген Потоцький. А зараз мені подобаються талановиті хлопці Руслан Соловйов і Валерій Войтов.»

Народ жваво підтягувався у зал і серед простих білоцерківців, а також друзів та рідних, які несли оберемки квітів, було помічено декілька людей напряму пов’язаних із шоу-бізнесом. Зокрема Влад Скляр, який займається організацією концертів. Нещодавно за його старань білоцерківці змогли послухати виступ офіційного трибют-гурту AC/DC, тож обійтися без його коментаря не можна було ніяк. «Я давно відвідую цей конкурс, - каже Влад, - мені подобається його організація і люди, які нею займаються. Крім того у конкурсній програмі виступає знайома нашої сім’ї Альона Багінська, тож ми прийшли її підтримати. Багато співаків і співачок, які вийшли на велику сцену, отримали старт саме на «Орфеї».

Тим часом за лаштунками конкурсу атмосфера була вкрай напруженою: розспівувалися конкурсанти, розминалися танцюристи, метушився технічний персонал. На три голови вищий за балет, готувався до виходу ведучий «Орфею» Андрій Рябікін. «До завершення концерту ніяких коментарів!», - говорить він, тож вишукуємо собі «жертву». Ага, ось і вона. Конкурсантка за номером «13» намагається виглядати спокійно: «Я вважаю, що не треба звертати увагу на номер. Тим паче я вважаю його щасливим!»

Грають вступні акорди «Орфею» і конкурс розпочато. Номер змінюється номером, вихором проносяться дівчата та хлопці з балету – їм треба встигнути перевдягнутися для інших номерів. Все, як завжди – у технічних приміщеннях організований хаос! Знову чіпляємося до нашої знайомої №13 (ну геть, як у опереті «Принцеса цирку»): «Після завершення конкурсної програми почуваюся напрочуд добре! Шанси? На всі сто! А конкуренти? Серед нас немає конкурентів ми учасники і я буду радіти за всіх!»

Поки журі підводило підсумки – глядачів розважали гості «Орфею». І тут я не можу сказати багато похвальних слів. Глядачі втомилися і почали розходитися, тим паче у залі можна було ловити дрижаки від холоду. Здається, що не обійшлося і без «фанери». Треба коротити гостьові виступи, адже журі вердикт винесло досить скоро, бо майже кожен мав фаворитів. Крім того, у конкурсній програмі, як на автора, забагато Меладзе, «ВІАГРИ» і російськомовних пісень. Українська пісенна культура дає змогу розкрити вокальні дані.

Руслан Соловйов, який уперше вирішував долю конкурсантів, зізнався, що перейматися перемогами не варто. «Гурт «За Край» ніколи не перемагав у конкурсах. Головне працювати над собою і бути щирим – тоді визнання прийде!», - порадив молодим виконавцям Руслан, який аж сяяв позитивом і гарним настроєм.

Зрештою журі оголошує своє рішення. Жодна з учасниць (хлопці, на жаль, проігнорували «Орфей») не залишилася без нагороди, а переможцем стала Віра Поліщук із Нетішина. «Я не збираюся зупинятися на досягнутому і буду далі розвиватися. Найближчою ціллю є вступ в університет культури та мистецтв!» - поділилася найближчими планами сяюча дівчина.

Втомлено допалюючи цигарку, Андрій Рябікін підвів короткий підсумок «Орфею»: «Було важко, все ж дев’ятнадцять з половиною років я присвятив конкурсу. Думав досить, пора дати дорогу молоді, але скоро ювілей. Попрацюємо над ним, а там буде видно!»

Що ж «Орфею», ми не кажемо: «Прощай!» Ми говоримо: «До побачення!»