Роздержавлення ЗМІ не вплине на появу справжньої свободи слова

У державі повинні існувати приватні й комунальні ЗМІ.

Демократичні перетворення у суспільстві, зокрема роздержавлення та демонополізація у сфері засобів масової інформації, створять передумови для того, щоб вони реально мали роль «четвертої влади». Водночас в оцінках діяльності ЗМІ іноді фігурують не цілком коректні для них аналогії: журналістику — важливу складову ЗМІ, іменують продажною, безпринциповою та не правдивою.

Причини такого становища в суперечностях, притаманних самим ЗМІ є реальні умови їх функціонування в суспільстві. Передусім за природою й суспільним призначенням вони є суспільним інститутом, але функціонують в іншій системі відносин власності.

За тоталітарного режиму ЗМІ перебували під тотальним державним державно-партійним контролем. Сили, що здійснювали цей контроль, пропагандували свою відданість суспільним ідеалам, фактично переслідуючи власні корпоративні або партійні інтереси. Власність на ЗМІ є скоріше супер-приват-ною, ніж суспільною, що визначає умови їх діяльності.

Роздержавлення, демонополізація, приватизація повинні докорінно змінити становище. Насправді приватизація засобів масової інформації обернеться новим повним контролем власників над ними, а також тенденцією до монополізації. Виникнення величезних інформаційних альянсів компаній та інших інформаційних структур. На пострадянському просторі подібні процеси ще не досягли масовості, але вплив доморощених медіамагнатів, наприклад, в українському, російському інформаційному просторі вже відчувається. Залежність засобів масової інформації від власника, осіб, що офіційно чи неофіційно контролюють видання, теле- або радіопрограми, цілком очевидна.

Головне призначення ЗМІ — продукування та інформування населення про стан справ у державі, що забезпечить реалізацію їх функцій. Але практика свідчить, що ЗМІ широко використовують, як для збагачення їх власників для того, щоб «робити владу». Саме власникам ЗМІ часто належить вирішальне слово у визначенні пріоритетів: інформація — гроші — влада. Традиційно перевагою користуються здебільшого інтереси, пов´язані з фінансами або владою, значно менше — міркування про призначення правдивого інформування суспільства.

ЗМІ повинні у своїй діяльності неухильно повинні дотримуватись ст. 23 Конституції України про обов´язок кожної людини перед суспільством не порушувати права та свободи громадян й не посягати на гідність інших людей. Тому, що під вплив не правдивого інформаційного потоку може потрапити значна частина населення, яка не завжди здатна відрізнити правду від не правди.

Безперечно, фінансові, політичні міркування мають для діяльності засобів масової інформації величезне значення, оскільки індустрія ЗМІ потребує значних коштів. Можливості державного фінансування, субсидіювання ЗМІ, особливо тих, чиїми засновниками не є державні структури, вкрай обмежені.
Панування над ЗМІ політичних та фінансових кіл перетворить багатьох з них на засоби маніпуляції свідомістю людей, як інструмент політичного та морального зомбування суспільства. Протистояти всім негативним впливам на ЗМІ можливо лише за реальної демократизації й певним управління ЗМІ. Попри непоодинокі спроби в різних країнах і в різні періоди, створити реально діючий ефективний механізм демократичного управління ЗМІ не вдалося. Подібні проблеми переслідують й українські ЗМІ, хоч роздержавлення, подолання державного контролю це повинно створити якісно нову ситуацію. Політична та ідеологічна багатоманітність втілюється у плюралізмі ЗМІ, у розмаїтті поширюваних ними поглядів. Але ще не подолані адміністративне втручання владних структур, невиправдана прискіпливість судових органів, тиск різних кланів на ЗМІ, що суттєво обмежує реальну свободу слова.

Подальший розвиток українського суспільства, української державності залежатиме від багатьох чинників, серед яких одним з найважливіших є вдосконалення діяльності ЗМІ. Продукування інформації вимагатиме величезних витрат, а доступ до неї залежатиме від можливостей користувачів, що впливатиме на майнове, фінансове, соціальне розшарування суспільства.

Реальна влада зосереджуватиметься у руках інфократії — соціального прошарку, який контролюватиме інформаційні ресурси. Інфократія, володіючи ЗМІ й буде впливати на свідомість людей й становитиме одну впливову групу інформаційного тоталітаризму.

Маючи потужні технічні та електронні засоби інформації, інфократи значною мірою будуть контролювати державний, а можливо й світовий інформаційний простір, впливатимуть на свідомість, громадську думку далеко за межами власних кордонів.

Тому роздержавлення й утвердження інформаційного суспільства не зможе автоматично подолати протиріччя ні в національних, ні в глобальних ЗМІ тому, що без ефективних механізмів демократичного контролю та регулювання всіх сфер суспільного життя й зокрема ЗМІ, не можливо побудувати повноцінне громадянське суспільство.

Депутат Ніжинської міської ради

Багрінцев Максим