Чи отримали ми те, що хотіли?

Здавалось би- це сталося всього 7 років тому… Але не варто забувати, що це вже наша історія.

Здавалось би- це сталося всього 7 років тому…  Але не варто забувати, що це вже наша історія. Мені пощастило бути свідком цієї події. І що я пам’ятаю? Залюднений майдан, цілодобова трансляція з місця подій, мітинги, скандали, сварки, старі та малі вийшли підтримати свого кандидата. Так, мова йдеться про помаранчеву революцію. 22 листопада 2004 року почався страйк громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник — Віктор Янукович. Основною базою об’єднаної опозиції стали західні і центральні регіони країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції. Люди досягли того, що хотіли. Верховним судом було призначено повторний другий тур президентських виборів в Україні. І саме за його результатами бажаний кандидат, а саме Віктор Ющенко, був обраний президентом країни. Варто зазначити, що змін зазнала ще й Конституція. Була прийнята Конституційна реформа, яка зменшувала вповноваження голови держави.

 Отже, бажане було досягнуто. Та чи отримав народ те, що захотів і очікував від влади: підвищення пенсій, свободу слова та дій, підтримку від уряду, покращення умов життя? Це питання й досі залишається відкритим. Але так чи інакше, Помаранчева революція та подальші події викликали цілий вибух творчої активності серед українських митців. В 2004—2006 роках з’явилася ціла низка творів у різних видах і жанрах мистецтва, присвячених подіям або персоналіям помаранчевої революції. Значна частина таких творів носить сатиричний характер, причому об’єктом сатири стали як лідери біло-блакитного табору, так, пізніше, і самі лідери Помаранчевої революції.