Обережно! Вас копіюють!

Якщо Ви вдома грубі чи хвалькуваті, або пиячите, а ще гірше - якщо Ви ображаєте матір,- ви вже завдаєте непоправної шкоди вашим дітям.

Ще 60 років тому головними дисциплінарними проблемами учнів, з точки зору шкільних учителів, були виступи з місця на уроці, шум і біганина у коридорах, недотримання черги у їдальні і порушення форми одягу.

А сьогодні на перші місця вийшли підліткова наркоманія, алкоголізм, вагітність, ґвалтування і грабежі.

Батьки і педагоги просто розгублені, бо вся історична педагогічна наука не знає способу протистояння садистським фантазіям підлітків, причому часто із сексуальним підтекстом.

По-перше, це прямо пов’язано з масовим впливом на дітей агресивної інформації з телебачення, комп’ютерів.

По-друге - з негативом у поведінці оточуючих.

А по-третє - з катастрофічним збідненням емоційних зв’язків між дітьми і батьками.

Діти не просто не отримують емоційної підтримки від батьків, - між ними немає довірчих, близьких відносин, так необхідних для нормального психічного розвитку дитини.

За даними дослідження Центру науково-освітніх інновацій та моніторингу, 13 % батьків не спілкуються з дітьми ні з приводу щоденних справ, ні з приводу подій, вражень за день, ні щодо самопочуття.

Зовсім не виправдовує батьків те, що вони «змушені багато працювати, щоб дати дітям все». Бо натомість не можуть дати головного. Соціалізація дитини - це не тільки «нагодований одягнений, з мобільним телефоном». Єдиний спосіб зробити дитину людиною - створити їй людяне емоційне середовище.

Однак, змістовне спілкування у сім’ях значно зменшилось і збідніло, зникає спільна діяльність дітей і батьків чи спільне дозвілля.

Навіть елементарна річ - відхід дитини до сну - викликає невеселі роздуми. 

Відомо, що це - запорука її психічного здоров’я на довгі роки. Тим більше, що сучасні діти живуть у вкрай напруженій атмосфері, тому потребують особливої уваги і турботи.

Фахівці Інституту психології ім. Костюка дослідили, як сучасні діти лягають спати.

Виявляється, сьогодні практично відмирає тисячолітній ритуал підготовки дитини до сну: тиха розмова, казочка на ніч, мамина колискова.

У середньому на групу із 28-ми дітей тільки один-два знають, що таке колискова, троє-четверо можуть почути казочку на ніч.

Частіше за все діти так описують свій відхід до сну: «Мені ніхто казок не розповідає і не читає. Тато дивиться телевізор. А мама заставляє почистити зуби, а потім укриває, виключає світло, і йде на кухню щось робити». «Я сам  лягаю і довго дивлюся телевізор, а потім засипаю, але якщо показують щось страшне, то лежу зі світлом, але з закритими очима. Не хочу отримати ременя за те, що швидко не засну».

Звісно, що свого часу саме таку модель поведінки діти перенесуть на виховання своїх дітей.

Інший приклад. Батьки стривожені поведінкою 4-річної дитини: знущається над іграшками. То свинку поб’є і в коробці замкне, супроводжуючи фразами: «Ти погана, тебе треба покарати». То динозаврика повісить і кричить: «Мамо, дивись, динозавр повісився».

Насправді, жорстокість, направлена на іграшки - це моделювання того, як із самою дитиною поводяться батьки плюс її враження від мультфільмів.

Особистий приклад батьків дає дитині взірець моделі поведінки. Наші діти - наше відображення.

 - Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте або наказуєте. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає удома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми та про людей, як ви радієте або засмучуєтеся, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, - усе це має для дитини велике значення. Щонайменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, усі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте. А якщо вдома ви грубі чи хвалькуваті, або пиячите, а ще гірше - якщо ви ображаєте матір,- ви вже завдаєте величезної шкоди вашим дітям, ви вже виховуєте їх погано.

Цей півтора хвилинний ролик ілюструє, що класик Макаренко все-таки правий:

 «Дети видят – дети делают»: www.youtube.com/watch?v=JVQEbcdLTHE