Під час простого експерименту, залишившись наодинці з собою, діти відзначили погіршення загального стану, «ворушіння» волосся на голові і «жахливе здивування» думками, які приходили їм у голову.
Сімейний психолог запропонувала підліткам віком від 12 до 18 років добровільно провести 8
годин наодинці з самим собою, позбавивши їх можливості користуватися будь-якими засобами комунікації: мобільним телефоном,
комп’ютером, планшетом, радіо, телевізором, CD-програвачем.
Зате дозволявся
цілий ряд класичних занять наодинці з собою: писати, читати, грати на
музичних інструментах, малювати, співати,
гуляти, займатися рукоділлям тощо.
Автор експерименту
хотіла довести свою робочу гіпотезу про те, що сучасні діти занадто багато розважаються,
не в змозі самі себе
зайняти, й абсолютно
не знайомі зі своїм внутрішнім світом.
Тож, за
правилами проведення експерименту,
діти повинні були
прийти наступного дня і розповісти, як
пройшло випробування на самотність. Крім того, під час експерименту
їм дозволялося описувати свій стан, дії і думки. У разі надмірного
занепокоєння, дискомфорту або
напруги психолог рекомендувала
негайно припинити експеримент, записати час і причину його припинення.
На перший
погляд, затія експерименту
здається зовсім простою. Ось і психолог помилково думала, що це
буде абсолютно безпечним.
Але настільки шокуючих результатів експерименту не очікував ніхто!
З 68-ми учасників
до кінця експеримент довели тільки лише
ТРОЄ - одна
дівчинка і два хлопчики. У трьох виникли суїцидальні
думки. П’ятеро зазнали гострої
«панічної атаки». У 27-ми спостерігалися прямі вегетативні
симптоми - нудота,
пітливість, запаморочення, припливи жару, біль у животі, відчуття «ворушіння» волосся на
голові і т.п.
Практично кожен підліток відчув страх та занепокоєння.
Новизна ситуації,
інтерес і радість
від зустрічі з собою зникла
практично у всіх підлітків
уже на другій-третій годині
експерименту. Тільки десять чоловік з тих, хто перервав експеримент,
відчули занепокоєння через три
(і більше) годин
самотності.
Героїчна дівчинка,
що довела експеримент до кінця, принесла психологу
щоденник, в якому
вона всі 8 годин докладно
описувала свій стан. Тут вже волосся заворушилися
на голові у психолога.
З етичних міркувань, вона не стала публікувати
ці записи.
Чим же займалися підлітки, лишившись на одинці з собою під час
експерименту?
- готували їжу, їли;
- читали чи намагалися читати;
- робили якісь шкільні завдання (експеримент
проводився під час канікул, але від розпачу деякі діти
схопилися за підручники);
- дивилися у вікно або ходили по квартирі;
- пішли у магазин
або кафе (умовами
експерименту було заборонено спілкуватися, але вони вирішили, що
продавці або касири
- в рахунок не йдуть);
- складали головоломки або конструктор «Лего»;
- малювали або намагалися малювати;
- милися;
- прибирали у кімнаті чи квартирі;
- гралися з собакою чи кішкою;
- займалися на тренажерах або робили
гімнастику;
- записували свої відчуття
чи думки, писали листа на папері;
- грали на гітарі, піаніно (один - на флейті);
- троє писали вірші або прозу;
- один хлопчик майже п’ять годин їздив по місту на автобусах і тролейбусах;
- одна дівчинка вишивала по канві;
- один хлопчик пішов у парк атракціонів, і катався
три години, поки його не почало рвати;
- один юнак пройшов по місту з
кінця в кінець більше 25 км;
- одна дівчинка пішла в Музей політичної
історії і ще один хлопчик - у зоопарк;
- одна
дівчинка молилася.
Практично всі в якийсь момент намагалися
заснути, але ні в
кого не вийшло, бо в голові нав’язливо крутилися «дурні» думки.
Припинивши експеримент,
14 підлітків полізли в соціальні мережі, 20
подзвонили приятелям по мобільному
телефону, троє подзвонили батькам,
п’ятеро пішли до
друзів додому або у двір. Решта включили
телевізор або занурилися
у комп’ютерні ігри. Крім того, майже всі
і майже відразу
включили музику або
засунули у вуха навушники.
Всі страхи
і симптоми зникли у підлітків відразу після припинення експерименту.
63 підлітка заднім
числом визнали експеримент
корисним і цікавим для самопізнання. Шестеро повторювали
його самостійно і
стверджують, що з другого (третього, п’ятого) разу у них вийшло.
Аналізуючи, що діялося з ними під час експерименту,
51 підліток вживав словосполучення «залежність», «виходить, я не можу
жити без ...»,
«доза», «ломка», «синдром відміни», «мені весь час
потрібно ...», «злізти з голки» і т. д. Всі без винятку говорили, що
були жахливо здивовані
тими думками, які приходили їм у голову у процесі експерименту, але не зуміли їх
уважно «розглянути» через погіршення загального стану.
Один з двох
хлопчиків, що успішно закінчили експеримент, всі
8 годин клеїв модель
парусного корабля, з перервою на їжу і прогулянку з
собакою. Інший спочатку розбирав і систематизував
свої колекції, а
потім пересаджував квіти. Ні той, ні інший
не відчули у процесі експерименту ніяких
негативних емоцій, і не відзначали виникнення «дивних» думок.
Отримавши ці
результати, сімейний психолог прийшла до невтішних висновків. Таке підтвердження гіпотези
про гаджет-залежність підлітків яскраво відобразило характерні симптоми
сучасного світу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.