Роздуми про "тушок".

Чого так сталося, чого не чекалося!

Михайло Петренко

* * *

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув

І в хмарах навіки от світу втонув!

   Вчора в блозі про "Нахтігаль" я поставив в комментах інший вірш, вірш російський "Чорний ворон", зараз подивімося на український "Чому я не сокіл". Кому не байдужа наша природа, той знає, що ворон це птиця яка поїдає все що лежить (тобто вона "падольщик"), а сокіл все, що біжить ("хижак"). Но коли вчитуешся в слова авторів даних творів, то їхні слова об"єднуються в одне ціле, це слова боротьби людей з несправедливостью, яка була, є сьогодні і буде, повірте мені вона буде завжди, поки ми не станемо схожими на мурав"їв. Так і зараз, ми дивимось на події розвитку в нашій Верховній зРаді, де із нашою допомогою ведуться баталіїї за "місце під сонцем" (поближе до "золотого унітазу"). Слова про сокола я написав собі, одному із людей який проживає на территорії сучасної країни України, так як уже не можу дивитися на цей "бедлам", що твориться в зРаді. Вчитайтесь в слова вірша і ви порозумієте, про яку біль і вчому вона знаходиться.

   А зараз "про наших баранів".  Давайте всі вмісті поставимо себе на місце батька та сина Табалових, і попробуємо подумати з їхньої "колокольні". Ми не були свідками домовленностей при тому коли батька записували в список від ВО "Батьківщина", а син отримував підтримку від партії на виборах, но так як живемо ми в світі "дикого капіталу", то ми розуміємо, що за послуги партії люди давали "купюри мертвих президентів США". Ми всі розуміємо, що ніяку політичну ідею бізнесмени Топалови не переслідували, з їхнього боку це був бізнес-проєкт, люди вклали свої гроші, щоб отримати дивіденти. А зараз подивимося з "колокольні" Яценюка, який визнав, що це його протеже і він винен в тому, що ці люди не підписали угоди про співпрацю з опозицією. Подумаймо, перед тим як запевняти нас в своїх лозунгах, що більше в їхньому опозиційному блоці "тушок" не буде, був він щирим? Я думаю, що він хотів щоб так було, але чого не так сталося, як чекалося. Чому ми всі звинувачуємо людей які зробили свою роботу, вклали гроші, зробили вдалий результат на містах де балотувалися, а зараз вирішили отримати свої заслуженні дивіденти. Скажіть мені будь ласка, більша половини людей продали свої голоса і чого вони зараз хотять, щоб ці "покупателі" для них щось зробили? Так і Яценюк, продав місце в партії і партійне протеже але хоче бути хорошим, а люди які виконали свою роботу - погані. Не суди і не судим будеш - це дуже правильні слова, я там не був і всі тонкості цієї угоди не знаю, але бачу одне, в їхніх угодах про нас народ - ніхто і не думав.