Петро Симоненко – Президент України ?

«У політиці вся справа в тому, щоб усі навчилися вести переговори й проявляти терпимість, вирішувати ті життєві питання, які можуть об’єднувати всіх людей незалежно від розбіжностей у вірі, світогляді

    Симоненко – наступний  Президент України !   Добре  це ?  Недобре!  Можливо це? Можливо!..   Якщо спитати  людей: яке  зло менше  –  Янукович чи Симоненко, - то, переконаний, що перевагу отримав би Симоненко.  Можливо при умові, що у новообраному парламенті  «Батьківщина», «Удар» і КПУ не делегують (в чому вони клялись!) ні одної «тушки» до мафіозної влади, як це робили  БЮТ і «НУНС» у попередньому парламенті... Ні одної «тушки»!..   Порядок дій:

- Батьківщина», «Удар» і «Свобода» не роблять більше популістських заяв про неможливість будь-якої співпраці з КПУ, яка,  в свою чергу,  перестає бути на ланцюгу  у  Кремля.

 - Всі  чотири партії (опозиційні ж !) згодні, що у 2015 році президентом стане представник КПУ, якого обере парламент по Закону, що Кравчук і К* готують, мабуть,  для  Януковича.

- На першій сесії Верховної Ради змінити виборчий закон - тільки  відкриті партійні списки. Якщо це неможливо, - не біда, поясніть людям свою коротку і всім зрозумілу програму - відсторонити мафіозний режим від тотальної влади.  І ніякої брехні!  Всі передвиборчі  програми заховайте подалі чи киньте в сміттєвий кошик, бо їм, по перше, ніхто не вірить, по друге,  вони нездійсненні  в донецькому парламенті. За останні три роки ми в цьому переконались.

- КПУ стає «золотою серединою»:  не примикає ні  до партії влади, ні  до опозиції - парламент не дієздатний.  Президент вимушений його розпустити. На  виборах ми не осоромимося,  тільки  головне - не дати можливості  «підрахуям» знову  махлювати народним  волевиявленням...    Переконаний, що у новому парламенті опозиційні партії матимуть таку більшість, що зможуть  внести зміни  до  Закону (Кравчук, мабуть, вже  підготував)  – обирати  президента  з обмеженими повноваженнями у парламенті.

    Якщо люди упевняться, що президент буде від КПУ, то не менше половини виборців Сходу і Півдня проголосують за комуністів, бо вони, поки що,  не сприймають «Батьківщину» і «Свободу»,  як  Захід і Київ - Партію регіонів і КПУ.  Та країна ж наша!.. Нічого особливого не станеться,  якщо Симоненко–президент  «боротиметься» з крупним капіталом, пафосно «вболіватиме» за людей праці, буде цитувати класиків марксизму-ленінізму, якщо у Києві  залишиться пам'ятник Леніну, якщо не відбудеться повна люстрація радянських комуністів і чекістів (потяг пішов), бо значна частина людей, пристосованих до тої влади,  ще ностальгують  за  брежнєвщиною,  коли соціальної справедливості було більше, а хабарництва, казнокрадства і чиновників - в рази менше….

     Компроміс у політиці – залог успіху. Видатний німецький філософ Карл Яспрес писав: «У політиці вся справа в тому, щоб усі навчилися вести переговори й проявляти терпимість, вирішувати ті життєві питання, які можуть об’єднувати всіх людей незалежно від розбіжностей у вірі, світогляді та інтересах».  Ми знаємо, що лідери ПР і «Батьківщини» не здатні на демократичний компроміс (Янукович не визнав перемогу Ющенка,  Тимошенко – Януковича).  Нам від цього не легше.  Та не на них  «зійшовся клином білий світ».     Впевнений, що Симоненко пристане на таку пропозицію. Щоб і амбітний виборець КПУ був задоволений - перетворити Межигір’я в резиденцію обраних парламентом президентів. 

     Зможемо покрити й останній козир  ОБСЄ – випустимо на волю «політичних в’язнів», бо якщо  першим це зробить  ФСБ, то  Тимошенко розвалить демократичну коаліцію так же фахово і зухвало,  як це робила у 2005-2009 роках... Якщо у депутатів парламенту вистачить здорового глузду ще й обрати тямущого Голову  коаліційного Уряду ( не партійного пустослова), то рейтинг Верховної ради вже в перший рік підніметься  від плінтуса до рівня дверних ручок, можливо, - й вище…

   З відчаєм відчуваю - цього не станеться.  Паханат і надалі  посилюватиме  особисту владу й розводити «опозицію», мов кошенят.  Це означатиме, що всі  парламентські партії знову керуватимуться з одного мафіозного штабу,  що  новообрані депутати такі ж корисливі, як попередники;  що вони  5  років працюватимуть штатними клоунами на політичних  шоу, які з легкої руки олігархів перекотилися з парламенту на телебачення; що й надалі в Державі правитиме  бал комсомольсько-кадебістська і кримінально-єврейська саранча..