Рецензія на книгу Данила Чайковського "Хочу жити!"

Автобіографічна книга Данила Чайковського, яка стала однією із перших у світовій літературі свідченням про жахи німецького концтабору, розкриває невідомі сторінки історії у цей період.

  Сама назва книги, яка містить глибоке емоційне та змістове навантаження, є своєрідним криком душі знедоленої людини, закликом ніколи не здаватись, не зневірюватись. Варто зазначити, що ці слова були справжнім життєвим кредом не тільки для головних героїв цієї книги, але і для понад чотирнадцятьох тисяч українців, які пройшли через Аушвіц – жахливий нацистський концтабір, для тих, які гордо боролись, намагались вижити, ніколи не втрачали віри, витерпівши знущання, страждання, голод і холод.
   Досить влучними і точними є слова Володимира В`ятовича, кандидата історичних наук, який писав: «Чи не єдиним пам’ятником цим українським героям антинацистського опору стали спогади їх побратимів, що пережили пекло концтабору». Замислившись над вищезгаданими рядками, розуміємо, що наш людський обов’язок – пам’ятати про безстрашність та жертовність цих непохитних патріотів , не забувати про ті страшні події, які випали на їх долю. А допоможе нам у цьому книга Д. Чайковського, людини, яка зазнала переслідувань у тюрмах та нацистських концентраційних таборах. Варто зазначити, що унікальність цієї книги полягає не тільки в тому, що події, які в ній описуються, побудовані на безпосередньому авторському автобіографізмі, але також і те, що, побачивши світ у 1946 році, вона стала однією із перших у світовій літературі свідченням про жахи німецького концтабору.
   Надзвичайна художня майстерність правдивості та реалізму Д. Чайковського, передання власних переживань та сподівань , роздумів та настроїв головними героями допомагає побачити страшні події через призму людських почуттів, викликає невимовне співчуття до тих персонажів, покалічених долею, наштовхує на усвідомлення, яка величезна духовна сила, непогасний патріотизм, любов до життя сприяли тому, щоб герої присвячували себе самопожертві за відродження Батьківщини. Про це свідчать такі рядки із книги: «За вікном кричали вартові, лунали постріли і чиєсь горе плакало дитиною… З міста плили згуки церковних дзвонів, бадьорі, як стукіт тисячі сердець за товстими дротами ґратів».
   Не може не зворушити епізод, сповнений глибокої щирості та гуманізму, коли Гнат Тирський , в якому впізнаємо самого автора, не зважає на свій надзвичайний фізичний біль, швидко забуває про нього: «Що дає силу тому мізерному хлопцеві всміхатися після катувань? Які чудові образи і в якому світі бачить він їх? Яка віра держить його кволе тіло? І наче у відповідь долетіла крізь розчинене вікно насвистувана кимсь мелодія солодкої пісні «Україно, моя Україно, золота ти моя стороно!..»
   Вражає і непохитність Василя Лемеша, девізом життя якого є слова «караюсь, мучусь, але не каюсь»...Щоденна важка праця, постійні катування виснажували людей, але ніщо не було здатним погасити любов до Батьківщини у їх серцях. Чи перенесуть герої всі страждання, які випадуть на їх долю, чи зможуть залишитись живими? І як розгоратимуться події далі, чим все закінчиться? Відповідь на ці всі питання, які хвилюють нас, зможемо знайти, прочитавши книгу. Проста, звичайна мова написання робить її доступною для надзвичайно широкого кола читачів, сприяє тому, щоб сторінки читались швидко, незважаючи на насиченість перебігу подій.
   Варто доповнити, що, ознайомившись із книгою, читач не зможе забути її глибоку змістову сутність. Основні проблеми, лейтмотиви та яскраві характери персонажів не залишать нас байдужими, адже вражаючий стиль написання автора, який ґрунтується на власних спогадах, та глибоке розкриття невідомої інформації обов’язково запам’ятовується читачам та наштовхує замислитись, чи залишились такі відчайдушні патріоти, яким притаманна така ж нескореність, непохитність та непереможна любов до життя.
  Велику гордість, пошану та співчуття викликають щирі рядки: ««Ні, ще далекий час, коли ми згинемо, а історія перегорне сторінку існування українського народу! Ми дужі й молоді, тверді і незломні». Книга Д.Чайковського не тільки призначена для передачі тих страшних подій у нацистських концентраційних таборах, допомагає зберігати історичну пам'ять про страшне минуле, але і звернена в майбутнє. Кожен українець має обов’язково прочитати її, щоб зрозуміти сутність справжнього патріотизму, не забувати про величних героїв нашої держави, здатних на самопожертву, брати за приклад їх високоморальність, нескореність та любов до життя…