Унікальність та оригінальність козацької символіки

Вивчаючи історію українського козацтва,ми не можемо не звернути увагу на їх символіку, яка стала втіленням оригінальної самобутності, підкреслила унікальність лицарського духу, згуртованість.

   Як відомо, 14 жовтня – свято Покрови Пречистої Богородиці. Невипадково саме тоді відзначається День українського козацтва, адже Богородиця вважалася їх справжньою заступницею і берегинею.  Історія, яку творили ці безстрашні українські лицарі, оповита легендами, палким патріотизмом та героїзмом, що яскраво втілилось у козацьких звичаях, традиціях, а також і символіці. Ця символіка є невід’ємною частиною історії козацтва, нетлінною святинею та реліквією України. Тому, щоб зрозуміти відображення козацької символіки в нашому сучасному житті, зрозуміти, що вона стала джерелом української атрибутики, нам потрібно ознайомитись із нею та проаналізувати її характерні особливості.

    Отож, козацьке військо мало свої певні символи. Сюди відносились корогва, булава, бунчук, а також і печатка з гербом. Уперше Війську Запорізькому їх офіційно передав король Стефан Баторій , що відбулось 1578 року. А із 1648р. гетьманські клейноди стали державними атрибутами Гетьманщини. Новим гетьманам клейноди надсилались польським королем, російським царем , турецьким султаном.

   Найбільшою святинею вважалась корогва – прапор, оздоблений вишивкою та гаптуванням. На ньому золотом було вишито образ Покрови Пресвятої Богородиці і козак із рушницею та шаблею. За призначенням прапори поділялись на гетьманські – були державними прапорами України і січові - символом Війська Запорізького, а полкові – прапорами козацького війська у боях. Під час будь-яких походів  прапор завжди майорів на чолі війська. Більше того, біля цієї корогви точилася запекла битва, адже втратити прапор для козаків – отримати поразку. Варто зазначити, що саме корогва була одним із найшановніших клейнодів, була обов’язковою при всіх ритуалах. Наприклад, при урочистостях та в боях вона свідчила про те, що там - присутній гетьман.  А раду козаків починали проводити тоді, коли її виносили із церкви. Під час похорону гетьмана за труною теж несли схилену корогву.

   Владу кошового отамана  символізувала булава, яка була оздоблена коштовним камінням. Це була палиця із горіхового дерева , яка мала довжину 0,5-0,7 м зі срібною чи визолоченою кулею на кінці. Курінні ж отамани носили жезли-пірначі - різновид булави, металева головка із гострим виступом, насадженим на держало.

   Владу символізував також і бунчук – палиця завдовжки понад 2 м, верхівку його прикрашала маковиця  – куля, з якої звисали червоні китиці та пасма із кінського хвоста. Бунчук  мав турецьке походження і був у турків замість прапора. Відомо, що  перед турецьким пашою, що виконував обов'язки візиря, тобто султанового міністра, носили бунчук з золотою голівкою і трьома кінськими хвостами, перед султаном несли бунчук із сімома хвостами. І в українських козаків теж був звичай ношення бунчука перед гетьманом та запорізькими отаманами. Якщо бунчуків мав гетьман декілька, булава ж була тільки одна. Бунчуки несли перед гетьманом при його виїздах та виходах та ставили перед гетьманським наметом.

   Символом судової влади була печатка, якою скріплювали документи, схвалені Кошем, привілеї, дипломатичне листування. А із середини XVI століття своєрідним гербом Запорізького козацтва став козак з мушкетом. Печатка з таким зображенням була подарована польським королем Стефаном Баторієм гетьманові в 1576 році. На прапорах козак звичайно зображувався на жовтому тлі, одяг козака - червоних кольорів.

   Варто також зазначити, що срібний каламар був символом влади військового писаря, а відзнакою довбиша – литаври. Без його ударів у литаври не розпочиналась козацька рада.

   Отже, наведені клейноди є справжнім втіленням звичаїв, традицій та обрядів,  загалом духовності та світоглядів козацької доби. Крім того, вони є невіддільною частиною цих славетних та героїчних сторінок. Саме ці атрибути козацтва закарбували та увіковічнили його в історичній пам'яті не тільки нашого народу, але і всього світу.