матеріал семінару 21.09.12. №18
Пелих А. О., офіцер, аспірант кафедри національної безпеки НАДУ
Відповідальний за розміщення
Рубан ВолодимирАмериканські теоретики пишуть, що
військова могутність на протязі останніх 60 років була домінуючим
елементом у зовнішній політиці США [1]. При цьому, ВМС США є одним із
найбільш боєготових і універсальних видів Збройних Сил. Вони постійно
виконують широке коло завдань у світовому океані і на приморських
напрямах наземних театрів воєнних дій. Висока оперативність і системна
присутність на передових рубежах визначають спроможність флоту створити
воєнну потугу у будь-якій точці світового океану і відповідно впливати
на хід воєнно-політичних подій у потрібному для США напрямі. У
відстоюванні глобальних американських інтересів і підтримання світової
стабільності ВМС залишаються неперевершеним інструментом здійснення
світової політики. У ХХІ столітті Морська доктрина США покладає на ВМС
три головні завдання: 1) гарантування національної і глобальної безпеки
США, союзників і друзів; 2) оперативно реагувати на кризові ситуації у
будь-яких регіонах світу; 3) бути готовими до нейтралізації загроз, що є
зворотним проявом як процесів глобалізації, так і дій країн-паріїв
(екстремістських рухів), що не визнають світової гегемонії США [2, с.
373-375].
За підсумками оперативної підготовки ВМС
США у 2000 році, у різних районах світового океану перебувало 50%
боєготових кораблів флоту. Приблизно третина з них була розгорнута в
найважливіших районах світу. На їх борту одночасно налічувалося 55 тис.
моряків і 30,5 тис. морських піхотинців. П’ять авіаційних ударних груп і
стільки ж формувань морської піхоти було розгорнуто на віддалених
океанських театрах і брало участь у «миротворчих операціях». Водночас
протягом 2000 року окремі «елементи» нової структури пройшли апробацію в
більш ніж 70 спільних навчаннях флотів, які представляли 50 країн
світу. У ході навчань американські кораблі відпрацьовували завдання
морехідної практики, організації взаємодії і зв’язку, висадки морської
піхоти, проведення бойових стрільб тощо. Але вага ВМС США в підтриманні
національної могутності визначається не звичайною, а стратегічною
ядерною складовою. 18 підводних атомних човнів із балістичними ракетами і
56 багатоцільових підводних атомних човнів (станом на 1 липня 1999
року) становлять основу морського компонента стратегічних наступальних
засобів (СНЗ). Як свідчить хід воєнних дій проти Югославії, Афганістану
та Іраку, морський компонент СНЗ відіграв чи не найголовнішу роль у
руйнуванні воєнної та цивільної інфраструктури цих країн.
Зміна характеру загроз воєнній безпеці
спонукала воєнно-політичне керівництво США звернути увагу і на сили
загального призначення. Модернізація старих і побудова нового покоління
авіаносців, багатоцільових атомних підводних човнів, бойових кораблів
різних класів, десантних і міннотральних кораблів, допоміжних суден,
плавучих баз забезпечення тощо мають, за підрахунками експертів,
підвищити до 2010 року наступальні бойові можливості сил загального
призначення в 1,5-2 рази.
Згідно з прийнятою програмою ВМС США
«Бойовий корабель ХХІ століття», головну увагу в політиці переоснащення
флоту буде приділено розробленню проектів кораблів ХХІ століття і систем
озброєння, що мають велику дальність стрільби, точність ураження цілей,
універсальність бойового застосування, малі розміри тощо. Як
підкреслюють представники ВМС США, у забезпеченні національної безпеки і
глобальної стабільності флот готується відбити будь-яку загрозу в
будь-який час і будь-якому районі світу в умовах динамічної і складної
воєнно-політичної ситуації.
Література
- Шевченко М.М. Еволюція військово-морської могутності США та КНР в
контексті геополітичного протиборства / М.М. Шевченко //
Воєнно-історичний вісник. – 2011. – №2. – 117-122.
- Грубов В.М. Європейська колективна безпека в умовах глобалізації:
ліберальна парадигма: [Монографія] / В.М. Грубов. – К.: Тов. «ФАДА,
ЛТД», 2007. – 554 с.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.