Нова Стратегічна концепція НАТО та її розвиток на Чиказькому самміті

Мандрагеля Володимир Андрійович, офіцер,доктор філософських наук, професор, матеріал семінару 21.09.12. №3

Відповідальний за розміщення,- Рубан Володимир.

Стратегічна концепція НАТО, прийнята на Лісабонському самміті 19 листопада 2010 р. стала третьою в історії Альянсу. Перша була прийнята в листопаді 1991 р. в Римі. В ній  хоча й відзначалося зникнення «загрози, що переважала в минулому» [1, с. 645], але разом з тим констатувалося, що ризики для союзників по НАТО продовжують існувати та носять багатовекторний і різноманітний характер.

(першоджерело: сайт ""аціональна безпека" http://nationalsecurity.org.ua/2012/10/1865/ )

Друга концепція НАТО, прийнята на честь 50-річчя Альянсу у 1999 р., являла собою цільну політичну програму майбутнього розвитку військового блоку, засновану на десятилітньому досвіді одноособового домінування Альянсу у сфері безпеки.  Серйозні наслідки для міжнародного співтовариства мали два положення: констатація розширення сфери відповідальності НАТО за межі традиційної зони територією, що обмежувався, членів; двозначне тлумачення ролі Ради Безпеки ООН у питанні застосування сили.

У новітній стратегічній концепції листопада 2010 р. стаття V – колективна оборона у випадку нападу на один зі членів організації – залишилася основою Альянсу [2]. Однак перед НАТО постали нові завдання – захист від нетрадиційних викликів і загроз, як то: зброя масового ураження, терористичні й кібератаки, а також «запобігання незаконного припинення функціонування найважливіших шляхів поставок».

НАТО запропонувала продовжувати «політикові відкритих дверей» одночасно з новою ідеєю про те, що таким країнам, як Грузія й Україна, необов’язково ставати членами альянсу, щоб брати участь у проектах організації – наприклад, у війні в Афганістані. Відносини з Росією запропоновано будувати за принципом «обережне співробітництво» на основі прагматизму.

НАТО залишило за собою можливість користуватися «ядерною парасолькою», розділяючи при цьому «ядерний тягар» між усіма членами. Це прихований виступ проти Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу й Норвегії, які останнім часом активно просувають ідею про виведення з Європи ядерних боєзарядів. Було також підтримане рішення щодо розміщення елементів американської ПРО в Європі.

Стратегічна концепція, на думку експертів – документ непоганий, компактний і добре написаний, але тої глобальної місії, яка передбачалася у минулому, в ньому нема. Ще при підготовці концепції стало зрозуміло, що серед членів НАТО є три підходи до завдань організації. США шукають можливість пристосувати Північноатлантичний альянс для розв’язання глобальних питань, які перебувають у сфері компетенції світового лідера. Західна Європа визнає необхідність атлантичної солідарності – як своєрідну подяку за десятиліття спокою в роки « холодної війни», але брати участь у далеких походах Вашингтона не збирається. Країни Центральної й Східної Європи, підкреслюють статтю 5 Вашингтонського договору про колективну оборону у випадку агресії.

Гроші стали головною темою самміту в Чикаго, і пропонована там ідея «розумної оборони» цілком логічна. Мова йде про те, щоб оптимізувати військово-технічні можливості, щоб кожна країна мала власну «нішу» у їхньому забезпеченні й відповідала за ту або іншу сферу. Передбачається зовсім інший рівень координації, фактично спільне бюджетне планування, об’єднання ресурсів, запобігання дублювання функцій.

Серед інших завдань – залучення нових стратегічних партерів, серед яких згадувалися Австралія, Австрія, Фінляндія, Грузія, Японія, Йорданія, Республіка Корея, Марокко, Нова Зеландія, Катар, Швеція, Швейцарія та Об’єднані Арабські Емірати,  які останніми роками зробили особливі політичні, оперативні та фінансові внески у операції під керівництвом НАТО. [3]

Була підтверджена згоду бухарестського самміту 2008 р. щодо запрошення колишньої югославської республіки Македонії приєднатися до Альянсу, а також відмічений прогрес, який спостерігається у поступі щодо членства в НАТО з боку Чорногорії, Боснії і Герцеговини, Сербії, Грузії.

У декларації Чиказького самміту «Про оборонні можливості» серед важливих досягнень та завдань зазначено наступне: задекларовано високу здатність проміжної оборони, як перший крок до створення системи ПРО НАТО, захистити від балістичних ракет  усю європейську територію Альянсу, населення та сили; зазначено розміщення складної наземної спостережної системи Альянсу; оголошено про поширення повітряної місії (air policing mission) на країни Балтії. [4]

Крім цього хотілося б зупинитися на наступних моментах. Ідея «Розумної оборони» (Smart Defence) стала ядром нового підходу НАТО. Розвиток й розміщення воєнних спроможностей постала як перша й найголовніша національна відповідальність. Але зростання технологій дуже коштовне і оборонний бюджет знаходиться під тиском, отже ключові спроможності Альянсу необхідно утримувати, щоб вони працювали разом та розвивали вимоги до них. Відтак було запропоновано впроваджувати специфічні багатонаціональні проекти, включаючи кращий захист сил, краще спостереження й тренінг. Ці проекти покращать оперативну ефективність, економію масштабів та більш тісну кооперацію між силами. Вони також забезпечують досвід для таких проектів розумної оборони у майбутньому.

Крім цього було наголошено, що розвиток більших європейських воєнних спроможностей зміцнює трансатлантичний зв’язок, підвищує безпеку усіх союзників, сприяє справедливому розподілу тягарю, вигод і відповідальності членів Альянсу. У цьому контексті НАТО буде тісно співпрацювати  з ЄС для забезпечення «Розумної Оборони та Ініціатива ЄС щодо об’єднання та спільного використання» (EU’s Pooling and Sharing Initiative), які доповнюють і взаємно посилюють одна одну. Схвальної оцінки заслужили зусилля ЄС, особливо щодо повітряної дозаправки, медичного забезпечення, спостережень на морі та тренінгу.

Незважаючи на те що після травневого самміту НАТО в Чикаго пройшло вже багато часу, автори численних публікацій, що з’явилися в різних виданнях, з аналізом прийнятих на ньому підсумкових розв’язків залишили без уваги його досить примітне формулювання: «НАТО прихильна збереженню адекватної комбінації ядерних і звичайних сил і засобів, а також сил і засобів ПРО для стримування й оборони з метою виконання своїх зобов’язань, сформульованих у Стратегічній концепції».

Ключова особливість цього положення полягає в тому, що, по суті справи, Північноатлантичний союз уперше заявив про створення принципово нової комбінованої «тріади», що полягає з ядерних, звичайних і протиракетних озброєнь. Формулювання про таку «тріаду» утримується в пункті 32 заключної частини підсумкового документа самміту «Огляд стратегії стримування й оборони», де зачіпається питання про «адекватну комбінацію» Збройних сил і засобів альянсу, а також у трохи іншій редакції в пунктах 8 і 20 згаданого документа. Наприклад, у пункті 20 натовські країни зафіксували наступне: «Потенціал ПРО НАТО, поряд з ефективними ядерними й звичайними силами, позначить нашу рішучість стримувати й звістки оборону від будь-яких погроз безпеки нашого населення, що виникають за межами Євроатлантичного регіону».

Таким чином, проголосивши «зчіпку» ядерних потенціалів (до речі кажучи, не розділяючи їх на стратегічні й тактичні ядерні засоби) зі звичайними озброєннями й протиракетними системами, Трансатлантичний союз у травні цього року фактично відійшов від раніше створеної їм «діади», у яку більш 20 останніх років входили тільки ядерні й звичайні озброєння, і пішов далі своєї колишньої стратегічної формули. Нагадаємо у зв’язку із цим, що схема про об’єднання ядерних і звичайних озброєнь НАТО неодноразово проголошувалася главами держав і урядів альянсу на різних зустрічах, зокрема, на сесії Північноатлантичної ради в Лондоні в липні 1990 р. (у пункті 15 «Декларації про перетворення Північноатлантичного союзу», де говориться про необхідність зберігати «належна комбінація ядерних і звичайних сил»), а останній раз – на самміті в Лісабоні в листопаді 2010 р. (у пункті 17 «Стратегічної концепції оборони й забезпечення безпеки членів Організації Північноатлантичного договору», у якім заявлено: «Стримування, засноване на адекватній комбінації ядерних і звичайних бойових засобів, залишається ключовим елементом нашої принципової стратегії»).

Відтак можна констатувати – Чиказький самміт НАТО – зробив рішучий крок у зміну балансу сил на світовій арені на свою користь.

Література: