Вибори - 2012 в роздумах досвідченого виборця..

Відчуваю, що після виборів можливий сплеск махрового сепаратизму на Сході і в Криму, якщо КОД отримає переконливу підтримку виборців, що прискорить розкол України.

    Мені 75 років. На запитання знайомих, чи працюю – відповідаю: «не працює тільки лінивий і бомж». На пенсію можна тільки животіти, як і на заробітну плату. Так повелось ще з часів Ільфа і Петрова (щоб ти жив на одну зарплату!). Тож копирсаємось до останнього дня… Чому так і який вихід?

    Доведено історичною практикою, що тільки демократичне суспільство забезпечує оптимальний життєвий і правовий рівень громадян. Демократичне суспільство не дозволить верховодити в країні не демократичним політикам і партіям.  Демократичну партію не може очолювати не демократ. Демократичний політик не зможе направити олігархічну, корумповану партію на демократичний шлях без підтримки суспільства... Виходить - вся справа в нас самих, в нашій недемократичності.  Це підтверджує той факт, що на всіх виборах з 2006 року, незалежно від регіону, три чверті громадян проголосували  за  недемократичні партії і угрупування – КПУ, ПР, БЮТ. Різниця в тому, що на Сході - більше за ПР і КПУ, а на Заході – навпаки. Та чому так?

     Громадською думкою влада навчилась маніпулювати ще за радянських часів. Нам, виборцям, надіятись ні на кого. Суспільної преси нема, всі засоби ЗМІ і канали телебачення належать правлячій мафії; політологів, журналістів, оглядачів утримують і направляють олігархи, тож крупиці правди можна зібрати (якщо аналітично мислиш), прочитавши не менше десяти різних газет, подивившись стільки ж телеканалів, в бесідах з людьми.  В інтернетівських сайтах теж розфасовані «мастисті», які співають під дудку «своїх» олігархів, а коментаторів стільки, що й «чорт ногу зламає»: нелегко знайти паростки правди  в купі словесного сміття, зневаги, невігластва.

    Народ інтуїтивно розуміє безглуздість суспільно-правових обставин, та  політичні партії заважають організуватись  громадянському  суспільству, розколюють його так, як це робили радянські профспілки. Не народні партії, яких в Україні понад 200, скористалися революційними настроями людей у 2004 році й зухвало розкололи Майдан, на якому ми вперше обрали президентом українця-демократа. Все кон’юктурне, олігархічне, амбітне, проімперське оточило, мов оси, подіум Майдану, клянучись Ющенку, тобто нам, у  вірності, а потім підступно зрадило під патронатом правлячої мафії. Тільки при підтримці громадян демократичний президент зміг би направити в демократичне русло дії корумпованих партій, спираючись і на підтримку демократичної меншості, що є в кожній партії, голосами яких маніпулюють стадні чечетови…. Та ми, чомусь, підтримували БЮТ, ПР, КПУ.

    Чи є вихід із цього недемократичного кола? На сьогодні ще є, якщо на виборах - 2012 порозумнішаємо – проведемо до парламенту «Нашу Україну» та «Свободу».  Для цього потрібно, щоб серед нас хоч один з десяти позбувся совковості  й став прихильником проукраїнських  цінностей. Оновлена «Наша Україна», демократичність якої після очищення від екс- кадебістів і політичних пристосуванців стала переконливішою, у Верховній Раді зможе поєднатися з «Ударом» і «Свободою» та разом забезпечити незмінність базових основ Конституції й не допустять розколу України, якщо вкупі матимуть у парламенті  не менше 150 голосів. Я не знаю, наскільки демократичним у парламенті буде Віталій Кличко, та без «Нашої України» і  «Свободи» партія «Удар» не зможе (як зміг Ющенко в 2009 році) протистояти злиттю в одне корумповане стійло недемократичним ПР і «Батьківщині».  

    Відчуваю, що після виборів можливий сплеск махрового сепаратизму на Сході і в Криму, якщо КОД отримає переконливу  підтримку виборців, що  прискорить розкол України. Перша ластівка – змовницький  виборчий закон «За-366!», друга - закон про мови, третя (вже ворона) – вибори, на яких ми можемо «прогавити» Україну. Східному сусіду – це манна небесна. Для цього облради і міськради, контрольовані ПР і КПУ, заздалегідь підготувались - ввели в дію неконституційними постановами закон про мови, щоб «старший брат захистив» російськомовне населення цих регіонів, та й Саламатіна призначено Міністром оборони, бодай не спровокувати дієвий відсіч агресору...

  Та це теоретично. Дійсність буде така, що після виборів Партія регіонів сформує більшість ще й за рахунок депутатів-мажоритарників, а при підсиленні «тушками» від КОД (не виключаю й  від «Удару») більшість стане конституційною. Протистояти  корумпованому оточенню одному «Удару» буде не під силу, а  намагань Матіос і Пинзеника (інших демократів не бачу) не вистачить, щоб  направити «Удар» на демократичний шлях, якщо Кличко примкне до «ваговиків». Мафіозній владі багато й не потрібно - внести один пункт в Конституцію, щоб у парламенті все вирішувала арифметична більшість. Демократія стане такою, як у Древньому Римі, при якій філософа Сократа засудили до страти перевагою в один голос. А судді, «за древностию лет…», на це завжди готові.

     До речі. Подивився на телебаченні і в інтернеті передвиборчі з’їзди партій – «бурные и продолжительные аплодисменты!». Голосування відкрите… Таке  було й на ХVІІ з’їзді ВКП(б), що відбувся на початку 1934 року, коли Сталін переміг незначною більшістю голосів. Кіров подякував делегатам за довіру, поздоровив Сталіна з перемогою й побажав краще працювати, бо може, в перспективі, його обійти… Кірова вбито 1 грудня того року.   До наступного з’їзду (березень 1939) не дожив ні один делегат, хто піднімав руку за Кірова. Інквізиції відбувалися «под бурные и  продолжительные аплодисменты» партійних чиновників та підтримці затурканого, совкового натовпу. Налякані терором,  делегати ХVІІІ з’їзду ВКП(б)  змінили Устав парті – голосування стало таємним, але  демократія  в Комуністичній партії  була убита раз і назавжди…. Та «яку б партію не створювали – в підсумку виходить КПРС» - прийшов до висновку мудрий Віктор Чорномирдін.